Війна, кохання, перемога. Валерій Пузік
в черзі біля вантажівки нової пошти
стоїть півсотні людей
дідусі та діти
жінки та дівчата
бабусі
солдати
продавці ліхтариків та біляшів
напружено слухають вантажника
що читає з коробок прізвища ніби псалми
і запитує імена
аби пересвідчитись у власних письменнах
солдат розпаковує ящик
дістає каску
одягає її на голову
нова каска дорівнює нове життя
парамедики беруть медицину
бабуся - коробку з крупами
ще є гуманітарка
деталі до авто
принтери та документи
лише вона
стоїть в черзі
слухає і нервує
лише вона
дістає з коробки
косметику
і розглядає її
- берете? - питає вантажник -
людей багато - часу в мене мало
берете?
вона дивиться на нього й шепоче:
- так!
ніби стоїть біля вівтаря на своєму весіллі
ніби вантажник працівник РАГСу
і її підпис сьогодні останній
ніби
- так
вона віддає готівку
і потім йде убік чорної будівлі
з дахом заваленим
з написом на стінах
міни
вона дістає червону помаду
фарбує губи
стоячи серед порожньої дороги
здається саме так продовжується життя
здається саме так приходить весна:
у нього - нова каска
берци та плитоноска
у неї - червона помада
туш
та пудра
Читайте також: