Війна, кохання, перемога. Світлана Кіраш
Мрія
Сковує землю осінній вечір,
Під тягарем турбот опускаються плечі.
Ще один бій залишився позаду...
Воїн шукає хоч в чомусь розраду.
Хтось до коханої дзвонить швиденько,
Хтось голосочком своїм привітає неньку.
Хтось у молитві попросить Бога,
Щоб не скінчилась вночі життєва дорога..
Дощ.
Холоднеча.
Тимчасова оселя.
Страх.
Безпорадність.
Знищені села.
Все у думках змішалося вмить :
Серце у грудях терпко щемить.
Чую тепло - мишка прийшла,
Разом зі мною ночує вона.
Звик.
Не боюся.
Щоночі чекаю.
Мрію про дім.
І .... засинаю....
Один день
Сьогодні зранку хлопці в бій пішли,
А тут зненацька обстріл розпочався.
Я був від них на відстані руки-
Стояв, молився, плакав і карався.
У той момент, коли ти з ворогом на ти,
Немає часу в паніку вдаватись.
Ти мусиш впевнено вперед іти,
І сильним словом побратимів підганяти.
Господь відвів, долоню розпростер над нами!
У ті секунди- наче старий фільм...
Ті , хто в тилу, щирими молитвами
Ви зберегли життя захисникам своїм!
Жити
А я назавжди покладу долоню
У твою руку - сильну та міцну.
Ми чуєм , як земля болюче стогне,-
Щораз торка в душі нашій струну.
Залишитись людьми...
Піднятися...
Кохати...
Теплом зігріти...
Поділитись хлібом...
Невже так важко часточку віддати?
І добрим бути, не робити кривди?!
Мине війна...
Відродиться країна...
Нова свідомість...
Щире каяття...
Та матері ніхто не верне сина,
Й до діток татко не завжди прийде..
Господь просив , щоб ближнього любити,
Ділити радості , печалі та турботи.
ВКРАЇНЦІ!
Ми маємо для кого жити!
ДОПОКИ РАЗОМ - НАС НІКОМУ НЕ ЗДОЛАТИ!
Читайте також: