Війна, кохання, перемога. Зіновія Гаврилюк

СМУТОК

В мою душу вселився смуток,
Я не в силі його прогнати.
Мені важко одній без тебе,
Але вчуся — тебе чекати…

Кожен день нам несе тривоги,
Вже не знаю, як далі жити.
Йде війна, смерть чатує всюди,
Неспроможна я щось змінити.

Мої нерви — натягнуті струни,
Розум досі війну не сприймає.
Ми дивилися фільми жахів,
Тепер жах цей — вже рік триває!

Від безвиході я страждаю,
Бо зі мною батьки і діти…
Лиш молитви ми шлем до Бога,
Щоб тебе він зумів захистити.

В мою душу вселився смуток,
Я не вмію його прогнати.
Не навчилась без тебе жити,
Бо умію лише кохати.

*   *   *

Ой зібрались темні хмари грозові,
Вже палає рідна ненька у вогні.
Лютий ворог мир і спокій в нас забрав,
Чорні сили, наче з пекла, він наслав.

Приспів:
Дякую солдату — батьку, сестрі, брату,
Що на бій кривавий всі разом піднялись,
Непохитною стіною прикрили нас собою,
Планам московським здійснитись не дали.

Ой минає час у смутку і журбі.
Цілий рік вже Україна у війні.
Бій іде за кожне місто і село,
Скільки вже невинних душ
Там полягло?

Приспів.

Ой триває цілий рік вже битва ця,
І не видно в ній ще скорого кінця,
Щоб рашистів подолати, треба
Потужну зброю мати.
В цім поможе нам підтримка світова.

Приспів.

Хаймерси і байрактари вірні
друзі нам прислали,
Джевеліни, леопарди — могутня зброя вся.
Тож тікай, клята вражино, не здолаєш Україну!
З нами Бог, весь світ і славні ЗСУ!

Приспів.

*   *   *

Я ХОЧУ ОБІЙНЯТИ…

Я хочу щиро обійняти всіх рідних й друзів дорогих моїх.
І в Новім році побажати,щоб все чудово було в них!
Щоб не зривалися ракети і щоб закінчилась війна,
Щоб мали всі свої домівки і щоб раділа дітвора.
А ще я хочу обійняти тих, в кого скалічена  душа…
Хто ранений на полі бою і в кого рідних вже нема…
І ту вдову, що посивіла, у чорній хустці на чолі,
Та й ту матусеньку молящу, в якої діти на війні.
Які слова тут підібрати, щоб рана в
серці не пекла?
Що Україна в нас єдина, і ми усі одна сім’я!
Що ворога спинити мусим , бо вибору у нас нема!
Щоби родились в щасті діти, щоб Україна розцвіла!

*   *   *

МОЛИТВА ДО БОГА

До храму святого мати поспішала,
На коліна стала, тихо прошептала:
«Боже милосердний, я тебе благаю:
Спаси сина мого, бо одного маю,
Спаси сина мого, єдину дитину –
Пішов воювати за рідну Україну».

Діточки маленькі на колінця стали,
Рученятка склали, до Бога промовляли:
«Отче наш Небесний, ми тебе благаєм:
Дай мир в Україні, де ми проживаєм.
Щоб тато і мама завжди були з нами,
Ракети …ковські щоб нас не вбивали».

Воїни відважні на коліно стали,
Прапор цілували, на вірність присягали:
Зброєю і вірою Україну боронити,
@ шистів  …ковських розбити, зганьбити.
«Перед боєм, Господи, дай благословення
Не зійти з дороги, що веде до Перемоги!»

Україна-Мати Господа спитала:
«За що така кара нарід мій спіткала?
За що орда …ковська все палить, плюндрує,
Невинних вбиває, ґвалтує, катує?
Почуй, Святий Боже, голос моління,
Дай сили війську, а людям – терпіння,
Щоб війна кровава Перемогою скінчилась,
А слава полеглим в віках залишилась!»