Війна, кохання, перемога. Олег Крушельницкий
СНАЙПЕР
Я вріс корінням, наче спрут,
Щоб на зорі свій бій прийняти.
Проґриз ножами вогкий ґрунт
Для того, щоб перемагати.
Хай не спітніє мій приціл,
Нехай не схиблять мої очі,
Я буду бити прямо в ціль
За кожну краплю сліз дівочих.
Я буду жалити, як змій,
Як б'ють скотину в лоба током.
Я пристрелю тебе, злодій,
У ліву скроню й праве око.
За кожен клаптик... за лісок,
За неба синь, за сиві гори,
За крик зґвалтованих жінок,
І за Ірпінь й Азовське море.
В моїх думках прозоре скло,
Рахую відстань щохвилини
За кожне спалене село,
За кров невинної дитини.
Жалю не знаю я в душі,
Не замерзаю в літніх берцях.
Я, кулі гострі вогняні
Впиваю злидням в чорне серце.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
