Війна, кохання, перемога. Чуйкова Кристина
Вона була дуже стомлена,
Але ноги в чоботях, не босі.
Стомлена, та не зломлена –
Вона зброю у світу просить.
Силу духу міцно тримає
Без можливості кроку назад.
Вона світ собой закриває
Під звуки сирен і гармат.
І коли в синьоокої діви
Сльоза покотилась від болю,
Під гучні українськії співи
Вона стійко втримала волю.
Бо сьогодні вона не квітуча,
Не тендітна, не ніжна вона.
Вона сильна, вона войовнича –
Країна, а не «страна».
І розправить сильнії крила,
І триматиме, скільки треба…
Вона більше, ніж хто, заслужила
Тепло, світло та мирне небо.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
