Війна, кохання, перемога. Туряниця Юліанна
Коли він тікав від вибухів,
То встиг забрати тільки старі кеди,
Теплу куртку, штани й потерту майку,
А ви і далі нийте, що у вас немає інстаграму,
Бо скоро візьмете до рук балалайку.
Коли вона ховала під грудьми дитину,
Щоб її не зачепило уламками від снарядів,
То думала лиш, про те, як їм врятуватися,
А ви і далі жалійтеся, що не зможете пити колу,
Поки наші люди від ваших солдатів будуть ховатися.
Коли вони засинали під канонаду,
Розповідали сину, що скоро все буде добре,
Й за вікном не будуть лунати гармати
А ви і далі бідкайтесь, бо де ж тепер взяти нові брендові речі
Поки наші воїни через вашу дурість будуть помирати
Коли ми звільнимось з вашого полону,
А це, повірте, буде вже зовсім скоро,
Ми станем вільні, незламні і єдині,
А ви так далі й залишитесь рабами,
Звикайте повзати на колінах й моліться Богу в лихій годині.
(та вас нічого вже не врятує)
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
