Війна, кохання, перемога. Ірина Герс

Бабусю в твоїй хаті пусто.
Проте так гарно пахне дровами й теплом.
Ще памятаю як ми квасили разом капусту.
За цим стареньким і порепаним столом.

Ти знаєш тут у тебе тихо.
А я з квартири бігла в хусточці твоїй.
Там постріли у місті, вибухи і лихо
Усе понищене, неначе там пронісся буревій.

Ми в цій хатині часто говорили
І ти казала "Головне, щоб мир"
А ми малі не розуміли
Жувавши відтиснувший ароматний сир.

Бабусю ти казала - що там в місті?
Для нас це мегаполіс,мрії і життя...
Нас оточили, небуло що їсти...
Я бігла з хусткою твоєю в укриття.

А тут у тебе затишно, надійно.
Бубусь -  ти  ще колись казала  що тут  рай.
А там у нас ще досі не спокійно...
І сон згалала твій страшний де ти кричала" Не стріляй".

А вийду з хати - і там гори....
Бабусю подивися як вони димлять
Тут хмари у ярах накидують узори.
Струмки мелодію свою шумлять.

І ти казала - в горах сила
А я тоді сміялась біжучи по вранішній росі.
Тоді на ґанку хустку ти мені дарила
Сказала - бережи її і памятай хто ти в душі...

Бабусю я тепер вже вдома...
Так гарно тріскотять букові дрова у печі
Що буде далі - невідомо...
Але Тепер як ти - засушую харчі...