Війна, кохання, перемога. Віка Москаленко

Минуло...Та йде стороною
Горе нестримне,як наче потік...
Знову скликає ворон вже до бою-
Чути воронячий галас і крик...
Уява лякається пам'ятних дат,
Де розпинали людей на хрестах...
Бився в боях відважний солдат,
Щоб зацвіли квіти в рідних містах...
Пам'ять лякає і сон мій,і стіни
Тими картинами з фільму "Війна"...
Кадри квадратні-то домовини...
Плаче все мати-лишилась одна...
Згадки про хлопчика-тіні ночами-
Матері був він маленьким дитям...
Вмита земля неньки сльозами
То є ціна- твого сина життя...
Йдуть все роки,заростають могили
Всіх,хто не був байдужий до долі
Час минає,біль давить щосили...
В серці ,як наче насипано солі...
Крикнути б світу,нечутимуть люди!
Тих,хто в підвалі благає зірок,
Руки хрестами поклавши на груди...
Сипле в чоло їм підвальний пісок.

* * *

Чекаю новин щодня із фронту
І хочу втішних - без біди і втрат!
І зійде сонце хай над горизонтом
І повертаються додому син і брат!
Хай йдуть додому батько й чоловік!
Бо зачекалась їх усіх весна!
А сльози вїлись сіллю вже до щік
І чорна мантія погибелі тісна...
Чорна мара все бігає по хатах,
Кістками стукає і хоче запросити-
В кафе іти на тризни по солдатах,
Жінкам дарує неживії квіти!
І ріки вод зміняються на нові,
Заллються береги аж до країв!
І ріки ті теперішні із крові-
Хто вмитись в ріках тих би захотів?
Нехай загине чорна сатана!
Що наробила пакості й біди!
Хай йде до біса "Мірная страна"
І разом йдуть царі її туди!

* * *

Я в колисці надії засинаю щоночі,
Я молюсь за наступні години і дні,
Щоб думки і гіпотези може й пророчі
Не здійснились у часі тепер ні одні...
Засинаю у темряві,в серці- вогні...
Всю ніч буду тепер я із вірою спати!
Щоб були в тихім побуті всі нові дні,
Які нам подарують відважні солдати...
Часом якось проснусь-спомин десь промайнув...
Затрусились у небі і місяць,і зорі!
Мене спогад назад у війну повернув...
Аби я була з ним тепер в радості й горі...
Я повінчана з ним без бажання,без згоди
І ця мить навіки викарбовує слід
Аби я в новім дні і при новій нагоді
Помолилась за двох-і за Захід ,й за Схід...

* * *

Залишся живим тебе благаю!
Йди крізь пулі і снаряди в бій...
В окопі важко воїну, я -знаю!
Не корися горю!Сміло стій!
Хай же душу не твою їсть сором
А усіх,хто насміхавсь єхидно
Цій війні,що іншим була горем!
Хай сміються їм гріхи огидно.
Я прошу в окопах,в час покою
Не забудь про сина і дочку.
Хай їх погляд рідний заспокоїть,
Мами образ у твоїм садочку...
Тут за тебе моляться ікони
На вечірній шепчуть все-живи!
Линуть лебеді до тебе,а не дрони!
Не дай знати лишенько вдови!
Я прошу-не квапся!Щоб додому
Повернутись швидше зміг
І залишити в траншеях свою втому-
Молим Бога,щоб тебе зберіг!
Тато іноді печально просльозиться
А чи думав!Син застав війну!
Бач ...тепер яка уже різниця-
Яку сину визначать ціну!
А тому благаю тебе чемно!
Залишись живим і попри що
Знаю я,ти воїн не даремно...
Бо тоді країна ж нам навіщо?

* * *

Жене хмари вітер з Донбасу,
Чи то хмари,чи то чорний дим?
Дивлюсь в небо і все час від часу
Я картини війни бачу в нім...
Вітер гонить закопчені хмари,
Що здаються чорніше землі-
Ходять згущені ,наче примари,
Часом крутять у мертвій петлі...
Хмари,хмари несіть чорне горе,
Не затримуйтесь в нашій землі!
Згинь!Іщезни!Втопись в Чорнім морі!
Розчинися у чорній золі...
Хмари,хмари несіть в далечінь
Всю біду,що несе нам війна!
Щоб її перекошена тінь
Йшла в пітьмі по дорозі лайна!
Нам не йти з нею!Не по дорозі!
Нам ще треба для Світу нести
Пам'ять всіх,хто у втомленій прозі
Перевтілений вже у хрести...

Розділена,розпечена
Земля моя приречена
Освоювати істини
Про звільнення рабів.
Чиїми ж ми руками
Всі зроблені рабами
Робили ж наші руки
Той глиняний заміс...
Тепер же в один голос
Кричим "Героям Слава"
І падаєм ,мов Колос
У прірву синіх вод...
Де ж та самосвідомість?
Де ж та самоповага?
А чи рабами бути
Іще доволі літ?

Моя земля,омита кров'ю хлопців...
Ще молодих,невінчаних людей...
Ідуть на кулі "діти" полководців,
З окопів... Чесно і без привілей!
Без орденів,медалей "За відвагу"...
Якісь поховані у колі рідних душ,
Не маючи ,між іншим, переваги
Бо ж хтось відкрутиться від служби наче вуж...
Моя земля потоптана-незламна,
Тебе боронять доблесно сини,
Яким і вірність,й чесність притаманна!
А є медаль - "барсєточні" чини!
Вояк чекає завтра бій суворий...
Ще не кінець-
Тримайтеся солдати!
Когось поранить, а хтось буде хворий...
Живими жде вас Україна-Мати!