Війна, кохання, перемога. Хилевич Наталія

Цей рік тривав, неначе цілих п'ять…
Та ми пережили і геть не розгубились!
Хоч чули досить часто: знов летять
Від цього ми іще сильніш ріднились!

Зміцніли, подорослішали вмить,
Та обєднались міцно, як ніколи!
Бо українська кров у нас бурлить.
До бою стали і «мутанти - бджоли»)

Ми міцно закріпилися на «фронті»,
У кожного він свій, проте…
Тримаємося на одному горизонті,
Бо ЗСУ для нас - святе!

І вистоїмо, переможемо, я знаю!
Ми жити мусимо тепер заради тих,
Хто боронивши нас пішов до раю,
Й багато виконати у житті не встиг!

Та не забудемо і не пробачимо!
Ці сльози, біль і втрачені життя!
І прийде час - віддячимо!
Таке чомусь, моє передчуття!

Ми з часом відбудуєм всі руїни,
З нас приклад буде брати цілий світ.
Й майбутнє світлим стане для країни.
Яке виборювали покоління стільки літ.

А ти спробуй не думати зайвого,
І прокинувшись знов на світанку,
Побажати зумій всього доброго,
Коли питимеш каву на ганку...

Всім навколо, точніше, кожному!
Навіть тим, кого ледве знаєш,
І не смій пожаліти жодному.
Бо вертається все...Пам'ятаєш?

Промінь світла що в серці ти маєш,
Не тримай, зі світом ділися!
І мандруючи вранці містом,
Перехожому щиро всміхнися

І коли кожен із нас за дрібничку
Не чекатиме плати й хвали.
То зуміє на краще змінитись,
Цілий світ, а у ньому і ми!

А я люблю дощ... Спитаєте чому?
Та точну відповідь і досі ще не маю...
Лиш за один той безтурботний стук,
Для кожного він свій, це точно знаю!

Коли торкає крапля будь кого...
Чи то листка, чи квітку, чи людину.
Все оживає просто на очах...
І хай це навіть займе лиш хвилину.

А це повітря...свіжість прохолоди.
Ні з чим, повір, не в можна порівняти.
Вдихаючи його на повні груди...
Й думки недобрі легко розігнати!

Україно, тримайся рідненька,
Подолаєм разом ми будь що...
Проженем назавжди вороженька,
Не залишим тебе нізащо...

Нероздільні, єдині та вільні,
Ким пишатися маємо ми.
Наші хлопці відважні та сильні,
У надійних руках, ненько, ти!

Ми незламні та мужні від роду,
Будем гордо стоять до кінця,
І Всевишній пошле в нагороду,
Мир і спокій у села й міста...

На світанку зійде мирне сонце,
Оживе наша рідна земля...
І розквітне навік Україна!
Вправно крила свої розправля!