Афім'їна Іляна. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

У нього було дві хвилини, щоб…

Воїн завмер в окопі. Він уже не сидів, а напівлежав, знеможений та слабкий. Він чув вибухи, автоматну чергу, крики побратимів... Намагався дихати, та це давалося важко... З рани йшла кров. Вона тоненькою червоною цівочкою стікала на суху землю, яка миттєво поглинала її. Голова  паморочилася, а думки плуталися. Очі заплющувалися... Через деякий час він оговтався... Усе теж саме: крики та вибухи... Знову відключився... Прийшов до тями... Хлопець розумів, що час від час непритомніє. І кожного разу, коли це відбувалося, він усвідомлював, що саме цей раз може бути останнім... Вирішив зробити те, на що йому вистачило б і дві хвилини…

Дві хвилини, щоб сказати їй три заповітні слова… Дістав з кишені телефон, зайшов у телеграм на чат з Вірою... Його пальці уже ледве слухалися. Ледь-ледь спромігся набирати слова, які він мав сказати вже дуже давно. «Я тебе кохаю», – написав та надіслав дівчині, яку любив понад усе. Його очі заплющилися і він знову провалився у напівсон... Перед очима промайнули пам’ятні події життя: перша зустріч із Вірою у першому класі, разом за партою, уроки, дружні обійми та підтримка… Вони гуляють, їдять морозиво, дивляться фільм... Від’їзд дівчини… Мабуть, саме тоді він і зрозумів, що кохає її. Але так і не сказав про свої почуття, що розпочалися з дружби, переросли у симпатію, а потім і в кохання... Вони ніколи не втрачали зв'язок. Її очі…  Як вони сяють, коли вона бачить його….

 Війна... Хлопець добровольцем пішов на фронт... Вона у всьому підтримує його... Його Віра… Воїн знову розплющує очі. Важко дихає. Дивиться на екран телефона, а там повідомлення: «Я теж тебе кохаю». Він усміхається і думає про себе: «Принаймні помру щасливим...».

 Усе стихло… Темно… Холодно… Яскравий спалах світла… Розплющує очі, бачить білі стіни, білі простирадла, а біля нього на білому стільці спить заплакана Віра. Його Віра…

– Віро... – тихо шепоче він та усміхається…

У нього було дві хвилини, щоб написати заповітні слова, які, можливо, і врятували його життя.