Війна, кохання, перемога. Сергій Колесніков
КУРОК
Так, вбивати мені небайдуже,
Бо ти батько комусь, чи синок,
Але зараз ти ворог – не друже!
Тож, пробач – натискаю курок!
Доручили мені боронити
Батьківщину, сім’ю, діточо́к,
Мову, пращурів спадщину, квіти,
Землю рідну і воду річок.
Що ти робиш в моїй Україні?
Димом згарищ забруднюєш дні!
Та одвічно думки, як і нині,
В голові своїй пестиш брудні!
Чобіт твій наші ниви паплюжить.
Твої бомби руйнують міста.
Жах відплати підштовхує, пружить!
Серце вщент переповнює мста!
Ти прийшов, але ти не людина.
Аби вкрасти чужого шматок,
Аби даху лишити родини,
Відібрати свободи ковток.
Мріяв ти начипляти на груди,
Як побільше, червоних зірок?
Розраховуй! В зірках тобі бути –
Нароблю тобі в грудях дірок!
На землі моїй місця багато
Не для тебе, хіба для кісток.
З під землі, із останньої хати
Натискатиму вперто курок.
Незавадять поранені руки,
Ти не вичавиш з мене сльозу.
Всіх вас, всіх до останньої штуки,
Перебью, розтрощу, загризу.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
