Війна, кохання, перемога. Безсонова Марія

Порожнина

Коли всередині тебе порожнина
То вже суха і не тепла твоя комірчина,
І не в радість метушлива та штовханина,
І не надихає вже ніяка людина,
І ще кисліше стала стигла малина,
І ще довше стала нескінченна стежина,
Що знову і знову веде в порожнину.
Нехай в крові втопиться та клята країна,
Нехай не проросте на їх землі жодна рослина,
Нехай їх найстрашніша провина
Буде для них як надвелика тріщина.
Нехай зазнає мир рідна Україна,
І хоча пам'ятає вона, що була
та година,
Неминуче страшна й вбивча хвилина,
І пам'ятає вона того селянина,
Як тремтіла в руках його пожухла стеблина,
І як болюче догорала та нещаслива ялина.
Попри все не впаде наша мила Батьківщина,
Ще буде радісна від новин сльозина,
Іще буде радісна по домах біганина,
Ще буде гасати по річці рибина,
Ще буде вільно літати пухка голубина,
І буде ще вільна та ціла Україна.