Поділитися:
Еліана Гор
 Я ніколи не кричала. Навіть коли впала стеля. Навіть коли рука була не моя.

Сказали: «є дві хвилини – тільки найцінніше». Я подумала про брата. Про Рижика. Про ті пів години, коли в будинку пахне млинцями, і світ – ще не руїна.

У рюкзак влізла тільки одна річ.

У підвалі мені сказали:

– Добре, що ти врятувала його.

Я кивнула. Тиснула до себе щось м’яке, тепле, знайоме. Воно муркотіло – так здавалося.

Коли все стихло, я піднялась. Квартири не існувало. Тільки уламки. Обгорілий кут шафи. І голубий нашийник, який так доречно контрастував з рудим.

Я розстебнула рюкзак. Усередині – теплий рушник. Із запахом млинців.

У мене було 2 хвилини, щоб обрати між памʼяттю і правдою.

Я обрала памʼять. І досі гладжу її, мов живу.

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

Читати також

up