Віктор Фурман. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У тебе є дві хвилини, щоб…
І я прокинувся. Годинник на стіні, освітлений місячним сяйвом, показував за дві хвилини дванадцяту. Секундна стрілка почала відлік. Дві хвилини.., дві хвилини.., дві хвилини.., дві хвилини на що?!! Цього я не встиг почути уві сні. Серце, в унісон з годинниковою стрілкою, болючими вибухами розривало груди, стало важко дихати. Треба підхопитися і бігти, зробити щось важливе, але що?!! Що я маю встигнути за ці дві хвилини?!! Що можна встигнути за дві хвилини?!! Що?!!...Що?!!...Що?!!... Щоооооо?!!...
Я лежав і дивився на годинник, немов паралізований. Тіло наче задерев’яніло.
П’ять…чотири…три…два…один… Стрілка завмерла… І серце завмерло…відмерло…вмерло…
Все огорнула непроглядна темрява. Тепер я не відчував плину часу, не було болю і тривоги. Я вдивлявся в те місце, де раніше був годинник, але марно. Раптом, в тому місці запалалахкотіло слабеньке світло, як вогник церковної свічки. І з того світла пролунав голос зі сну, - твій час вийшов, тепер у тебе є вічність, щоб збагнути, що ти не встиг за ці дві хвилини.., як і за все попереднє життя!
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
