Токоша Мяука. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

  Семен сидів за кермом машини в мокрих штанах і дуже нервував.  Адже в нього було дві хвилини, щоб не просто наздогнати Петра, але ще й наздогнати його біля калюжі.   А як славно все починалося.

    Семен завітав до Тамари одразу, щойно пішов її чоловік.

    І ось уже вони без нічого, і попередні ласки позаду… Але крізь прискорене дихання проривається тихесенький  писк.  Тамару немов ударило током: саме так  звучить домофон, якщо хтось прикладає до нього ключ.

    - Петро! - прошепотіла вона.

   - Чоловік? - уточнив Семен. - Де штани?

   - Які штани?

   Тамара потягла абсолютно голого Семена до балкона. 

   - Він, напевно, знову  забув телефон, - припустила вона, відчиняючи балконні двері. -

За пару хвилин не заклякнеш. Сиди.

    І Тамара поспішила в коридор ховати речі Семена. 

   Балкон виявився незаскленим, та що таке відсутність тепла  в порівнянні з присутністю ротвейлера.  Взагалі-то Семен встиг із ним познайомитися, але навряд чи подружитися.  Пес прекрасно розумів, через кого саме його виперли на холод. 

    - Хороший песик, - насилу видавив Семен і тремтячою рукою почухав за собачим вухом.

    Ротвейлер схвально зітхнув.   «Пронесло», - подумав Семен.

    Супруги щось бубоніли, але що саме Семен не розчув. Раптом голоси змовкли, і двері на балкон відчинилися.  Тамара втомлено посміхнулась.

    - Уявляєш,  його штани забризкала машина.  І він просто повернувся поміняти їх на інші. 

   - Слава Богу.

    - Не зовсім - цей ідіот помилково одягнув твої штани.

   - Мої? – здригнувся Семен. - І не помітив?

   - Поки ні. У тебе, бува, нічого в кишенях не лежало?

   Семен напружив пам'ять. І не даремно:

  - Презерватив... У задній...

   - Що? - ось тепер Тамара злякалася по-справжньому. -  Сідай в машину і за ним!

   - І що я скажу?

   - Нічого, дурню! Все за старою схемою: забризкаєш його штани брудом. І він знову прийде їх поміняти.  Поспішай -  у тебе дві хвилини!