Війна, кохання, перемога. Салітринський Анатолій

ПОВЕРНЕННЯ СОЛДАТА

Додому, в рідний край я йшов.
Навік намет покинув братський.
В старому ранці за спиною
Був весь мій скарб солдатський.

Я крокував з легеньким вантажем,
Щасливий, радий, вільний.
Не обтяжив я грабежем
Свою суму похідну.

Під ранок йшов бадьоро пішки,
Задумався про милу,
При синіх оченят усмішку,
Що у пітьмі мені світила.

Ось наша тиха річка
І млин стоїть в тумані.
Тут, у весняну нічку,
Освідчився я Ганні.

Так я зійшов на схил горба,
Що з юних літ знайомий.
Бачу, стоїть вона сама
Біля воріт старого дому.

Змахнув я сльзи з своїх вій,
І, змінюючи голос,
Я запитав про щось її,
Не знаю сам - про що.

Потім сказав я: "Ти ясніша,
Ніж день оцей хороший,
І той буде найщасливішим,
Хто всіх тобі дорожчий!

Хоча порожніми кишені є мої,
Добра у ранці небагато,
Та чи не візьмеш на постій
Ти чесного солдата?"

І погляд дівчини прекрасний
Був сумом затуманений:
" Мій милий був також солдатом.
Що з ним? Убитий чи поранений?

Він не вернувся, та про нього
Я зберігаю пам'ять свято,
Відкриті двері мого дому
Для славного солдата".

І тут вона мене впізнала,
Хоч порохом лице покрите.
- Це ти? - з надією спитала,
Потім сказала: "Дмитре!"

- Так, так. це я, моя любове,
І щонайкраща нагорода
За у боях пролиту кров
Для мене твоя врода.

Кохана, я прийшов з війни
Й застав тебе незмінною.
Нехай з тобою бідні ми,
Та ти - мій скарб безцінний.

Вона мені сказала: "Ні,
Ми заживемо ще на славу.
Мій дід залишив сад і дім,
Вони твої по праву".
            ____
Купець по лону вод пливе,
Дохід шукаючи багатий,
І щедрого врожаю фермер жде,
А честь - доля солдата.

Нехай солдат знайде завжди
Притулок у дорозі.
Він рідну землю захистить
В її біді й тривозі.