Війна, кохання, перемога. Наталія Войтко
Вона чекає...
Вона на нього чекає,
Пелюстки троянди цілує.
У снах його уявляє,
Омріяний образ малює.
А він дуже хоче до неї,
Щоб ранок у полі стрічати.
І ніжні квітки орхідеї
З волоссям її заплітати.
На серце неспокій лягає,
І важко щось кожну хвилину...
Вона дочекається, знає,
Що він захищає Вкраїну.
***
Цьогоріч не відходила зима...
Брудна, холодна зовсім не святкова.
І що ж на згадку нам залишила вона,
Коли гула тривога світанкова?
Вночі і вранці нам летів привіт,
Ракетами, снарядами сліпого.
Сусіда злобного побачив цілий світ,
Який звільняє нас, але ж від кого?
Ми нашу землю будем берегти,
І в перемогу віримо завзято.
Хоча б для того, щоб цвіли сади,
Щоб посміхались діти, мама й тато...
Цьогоріч не відходила зима...
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
