Війна, кохання, перемога. Сніжко Єлизавета
Для тебе...
Без тебе жити я не можу
І думати про тебе теж.
Мене вбиває кожне слово,
Яке з собою ти несеш.
З тобою мріяли про щастя, про дім, сім'ю,дітей малих.
Про старість на старому ґанку,
про, вірний, спільний смертний день.
Але одного дня страшного закрились мрії назавжди,
і не побачу вже ніколи, твоєї усмішки весни.
Прийшла війна ‐‐ русня забрала мрії.
За ними і пішла вона,
Надія, що давала віру у наше світле майбуття.
І зараз можу лиш сказати
Самі обурливі слова,
Бо посадити їх за ґрати не маю права зовсім я.
І як би важко не було без тебе, і чорні сльози не текли з очей,
я пам'ятаю погляд теплий,
що зігрівав мене у сні.
І закликаю: вірте, люди,
у погляд що рятує, світ.
Бо погляд, що рятує Всесвіт,
врятує вас колись самих!
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
