Війна, кохання, перемога. Сніжко Єлизавета

Для тебе... 

Без тебе жити я не можу  
І думати про тебе теж. 
Мене вбиває кожне слово,
Яке з собою ти несеш.

З тобою мріяли  про щастя, про дім, сім'ю,дітей малих. 
Про старість на старому ґанку, 
про, вірний, спільний смертний день.

Але одного дня страшного закрились мрії назавжди, 
і не побачу вже ніколи, твоєї усмішки  весни.

Прийшла війна ‐‐ русня забрала мрії. 
За ними і  пішла вона,
Надія, що давала віру у наше світле майбуття.

І зараз можу лиш сказати 
Самі обурливі  слова,
Бо посадити їх за ґрати  не маю права зовсім я.

І як би важко не було без тебе, і чорні сльози не текли з очей, 
я пам'ятаю погляд теплий, 
що зігрівав мене у сні.

І закликаю: вірте, люди, 
у погляд що рятує, світ. 
Бо погляд, що рятує Всесвіт, 
врятує вас колись самих!