Війна, кохання, перемога. Ляна Аддос

БЕЗСМЕРТЯ КРАЇНІ!
Привіт. Вже звикаю, що зараз іде війна, 
Щоденно на нервах, з думками про найрідніших.
Мій друг усвідомив, що ближчої, ніж вона,
Немає у світі... І що йому доля інших? 
⠀
Коли вже нарешті скінчиться увесь цей жах,
До неї поїде, завжди і навіки разом.
Скажи мені, любий, де наша з тобой межа?
Ми будемо завтра? Ніколи? Чи не одразу? 
⠀
Боюся не смерті, а жити ось так ніким,
Ні з ким, ні за кимось – хто став на одне коліно.
Якби мала змогу віддати свої роки
Тому, хто більш вартий, зробила б це неодмінно.
⠀
Пекельний світанок завершує тихі сни,
Тускніє надія на чисте і мирне небо.
Молитви звучать із вуст втомлених, вуст сумних,
А Бог їх не чує, бо чути нема потреби. 
⠀
У межах країни ми замкнені безліч днів,
Та що не зламає – зміцнить і відновить сили.
Наш дух український гартується у вогні
Війни, що російці тим ранком оголосили. 
⠀
Не кинем боротись, у кожного власний сенс.
Свобода. Родина. Мій – бути з тобою поряд.
Хай жовто-блакитний здіймається до небес.
Безсмертя країні! Безсмертя її героям!

ПРОМІНЬ СВОБОДИ 
Коли-небудь все ж закінчиться
Жорстока ця, клята війна,
І промінь свободи на лицях
Засяє на радощі нам.

Ми станемо іншими, поряд
Так довго уже не були.
По рікам безмежного горя,
До зустрічі стільки пливли.

Ти – в центрі запеклого бою,
Я – в дуже далеких краях.
Пройдèмо це разом з тобою
З думками про «мій» та «моя».

Чекаючи день перемоги,
Щоб знову злилися вуста,
Я гучно проситиму Бога,
Щоб він поскоріше настав!

З ТОБОЮ 
Сьогодні, важливо, що зовсім не біль,
Не смуток думки огортає.
Звичайне питання: «А хто я тобі?»
Мене взагалі пам'ятаєш?

Цікавишся тим, що у мене в душі?
Чи серце від згадки пульсує?
І те, що про тебе складаю вірші,
Ти все-таки якось відчуєш. 

Я знову направлю тобі маяки, 
Що іноді зовсім не дружба.
Тримайся міцніше, ніж ті та яких
Війна роз'єднала і служба.  

Тримайся, будь ласка, я Бога молю,
Щоб став він за тебе горою.
В якому б не був ти важкому бою,
Я подумки за́вжди з тобою.

ДОЧЕКАЮСЬ (моєму солдату)
Давай ми недовго пограємо у мовчанку?
Сьогодні та завтра, а далі ще тиждень, місяць.
Чи це випадковість, що ти відшукав коханку –
Так схожу на мене? Це смішно, а ти не смійся!

Так схожу у всьому: волосся, обличчя, очі,
Манери та звички, смаки та життєві цілі.
Ти з нею фізично проводиш холодні ночі, 
А думаєш тільки про мене, єдину цінність.

Ти хочеш прийти [відчуваю розбитим серцем],
Не зараз, а потім колись, як війна скінчиться.
Я більше не можу витримувати усе це,
І темною стала духовна моя світлиця.

Скажи хоча б слово... Чи варто тебе чекати?
Чи бісова гордість завадить твоєму кроку?
Я падаю в розпач, проковтую хімікати
І згадую вкотре сумісний початок року.

А ти пам'ятаєш, які ми були щасливі?
Щодня спілкувались і мали якісь надії.
Та душі сьогодні оманливі і зрадливі,
Розбестили зовсім їх наші невірні дії.

По-справжньому вірю, що можемо бути разом.
Сьогодні та завтра, а далі ще тиждень, місяць.
Я буду чекати, ховаючи всі образи...
І я дочекаюсь... Це смішно, а ти не смійся!

ЗАХИСНИК
Велика честь у слові «Захисник»,
За сина, чоловіка, брата – гордість. 
Свою країну боронити звик
І Батьківщині служить він на совість. 

Надовго покидає рідний дім, 
Бо має бути ненька у безпеці.
Сімейний проглядаючи архів,
Тебе чекає мила з болем в серці. 

Таким же залишайся назавжди,
Долай і нездоланні перепони.
І за собою ти людей веди, 
Гарячий норов хай не охолоне.

Здоров'я хай міцніє, як вино, 
А шлях веде до самої вершини. 
І душу зігріває хай любов 
До милої та неньки-Батьківщини!

ДОНЕЧКА УКРАЇНИ
У тиху ніч, у ту сумну хвилину 
Я вирішила Богу помолиться. 
Заплющила вже очі, голос линув
До батечка в уквітчану світлицю. 
 ⠀
Отець Всевишній, я тобі молюся 
За себе, за сім'ю і рідну хату. 
І сльози із очей невпинно ллються, 
І чуються за вікнами гармати.
 ⠀
Я донечка моєї України, 
Єдиної, безкрайньої, як небо, 
Яку війська ворожі отруїти 
Й загарбати жадають, це ганебно. 
 ⠀
Я жителька могутньої держави, 
Хоч кажуть, в ній нам нічого ловити,
Люблю її степи, луги і трави, 
Вірші Тараса знаю, як молитву. 
 ⠀
Російці не влаштовують майданів,
Не тягнуться до правди і свободи.
Принижуючи пам’ять ветеранів,
Себе ви звете гордо – патріоти.
 ⠀
Та хай вам грець з таким патріотизмом,
Ви владі покорилися за гроші.
Від імені коханої Вітчизни
Підтримали війну, «непереможні». 
 ⠀
Свідомість темнотою оповита, 
«Мир русский» вас заковує в кайдани. 
Не нація, а путлерівська свита
Без серця, без душі… Не християни! 
⠀
Не браття, бо націлюєте зброю!
За сина мати молиться іконі.
А хто його послав на поле бою 
З «Георгиевской лентой» на шевроні?
 ⠀
У всьому винна влада, це не здогад, 
Підбурюють вас, змушують грішити.
Ну, де та славнозвісна перемога? 
За неї все віддав би кожен житель
⠀
Незламної і вільної країни, 
Йдемо ми до кінця і ми єдині.
Ми дітоньки матусі України
І ми за неї боремось донині!