Війна, кохання, перемога. Марія Берляк

ЖИЛИ ЩАСЛИВІ

Жили, такі щасливі.

Сонце було і зливи.

Гетьманів обирали

І за зраду карали.

Силі нашій тотемній,

Заздрили душі темні,

Тупо в рабство тягнули.

ЗСУ  їх турнули.

Ми не стали сумними,

Ми не стали нудними,

Ми не плачемо днями,

Не втрачаємо тями.

Зібрані ми, терплячі,

Та покірність теляча,

Це не про нас, вважаю.

Свій народ поважаю!

Йдемо далі величні,

Справи робимо звичні.

Щиро молимось Богу

За свою перемогу.

ВОЛОНТЕРИ

Це нове слово волонтер

Вживаємо часто тепер.

Безкорисні, добрі люди,

Бережи їх Боже, всюди.

Велике серце в цих людей,

Несуть вогонь, як Прометей.

Усі біди, всі химери

Покоряють волонтери.

Лише нестача в чомусь є

Він тут, як тут, у стрій стає.

Ліки, прилади і каски,

До машин нові запаски,

Біноклі, броники, вода

І тепловізори туда.

Часто платять вони кров'ю,

Душі їх горять любов'ю.

В нову епоху нові всі

Встають у величі й красі.

З людом цим, як за дверима,

Україна - незборима.

ХВИЛЮЄТЬСЯ ВІТЕР...

Біснується вітер, рве хвилі.

Поривчастий, чується в силі.

Співають обоє - хористи.

Дивується небо. Перисті

Хмаринки спускаються низько,

Де пара стоїть, близько-близько.

Тримаються міцно за руки

І очі у очі. Розлуки

Кохані не хочуть пізнати.

Та ворог напав. Треба гнати.

«Лише України заради,

Лишаю тебе. Бога ради,

Молися й чекай, моє серце.

Ми виграєм, встоїмо в герці».

Слова у хлопчини злетіли,

Притиснув дівчину до тіла.

На двоє війна розірвала

Це ціле, єдине, зухвало.

Хвилюється вітер, він знає,

Хто ангелом в небо злітає.