Війна, кохання, перемога. Тетяна Удод
Скільки ЛЮ-БО-ві може вміститись в сорока шести кілограмах?
Скільки БО-ЛЮ може вміститись в ста п'ятдесяти восьми сантиметрах?
Я прокидаюсь о шостій щодня, щоб спитати у мами: Як справи?
А засинаю пізно, після молитви за всіх закатованих і померлих.
Ти тримаєш мене в руках, щоб нікого не зносили сліз моїх повені.
Моє серце розбилось на друзки, ну а голос - перетворився в крик.
Я віддала уламок душі кожній дівчині, що була і Буде зґвалтована
І шматочок мирного неба, щоби кожна дитина могла дивитися догори.
Ти тримаєш мене за руку вночі, щоб я випадково не загубилася.
Але я, навпаки, лиш з війною знаходжу себе і своїх.
Знаєш, чому в українок були і є найкругліші вилиці?
Сльози точать обличчя, особливо в полоні чи на війні.
Я б колись не повірила, що вмію любити так сильно і так відчайдушно.
Вставати щоранку і йти рятувати свій світ від лиха.
Знаєш, без тебе, я б навряд оце все при своєму глузді подужала.
Тепер моя черга. Лягай на коліна. Спи, у прогнозі сьогодні тихо.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
