Війна, кохання, перемога. Терещенко Ірина

Завжди

Скорочено простір і стиснуто час
До ємного «+» в телеграмі
Питаннячко «як ти?»
«4.5.0.» -   
Живе у мережі між нами…
Бувають ще просто
Пустоти і час,
І довгі часи і пустоти…
Такі нескінченні і довгі часи
Шо губишся, де ти і хто ти… 

Навесні

Маю надію
Й серцем хапаю
Дякую Боже
Вітер доносить молитвою
Шепіт листви
Скрізь
Аромати акації
Чув?
То є ти…

то є суцільне натхнення – 
Твій захист невтомний!
то  є суцільна  молитва – 
Мій шепіт безмовний…
то є прохання до тебе
і вдень і вночі – 
Хлопче, залишся живим,
і прошу,  не мовчи!

Влітку

Чому рожеві мрії
Сутеніють
Шоб відродитись зранку
Дивним сходом
Та змалювати влітку 
Тихі зорі 
Там десь
За небокраєм
Трохи згодом…

Чому  радієм?
І чому щасливі?
Чого вирують в серці
Зливи й грози? 
Хіба не розумієш?
Просто диво)
Як раптом на щоках
Відчути сльози… 

Чому бажання щирі 
В мерехтінні 
І спів зірок чутнО
Крізь легкий вітер?
Як відчувати це
І не радіти?
Як відчувати це
І не здуріти?)
Хто може окрім тебе
Змалювати
Мої  жадання
Фарбами і пилом?
Хто може окрім долі
Спростувати 
Все
Шо раніше було
Моїм тилом?..

Восені

Світанок променями сонця
Листя дме
Лоскоче 
Вітер очі
Дощ іде
Прямісінько з розкритої долоні
А посмішка тримає у полоні
І каву в кружку ллє…
Крізь кулеметне плескання по кроні…

Взимку

Шиє небо білим пір’ям 
Місту покривало
Темним птахом
Ніч під дахом 
Колискову склала
Сніг пухнасто у долонях
Віршами шепоче
Хоче тануть і не тане – 
Молитви бурмоче…
То моя відвертість, любий,
Молитви складає,
Хоче знати і не знає,
Як тобі буває
Бо так мужньо 
Ти говориш – 
«Буде все, як треба!
Я виборюю, шо можу,
Інше все – до неба!»
Ти виборюєш, що сили,
Поки я молюся
І вологими очима
В небокрай дивлюся…
Вірю, знаю –
Все минеться силою твоєю
І своя, ріднА, родюча
Лишиться своєю!