Війна, кохання, перемога. Оксана Кіндратюк
Чи ми ще зустрінемось…?
Чи ми ще зустрінемось, коханий, загиблий Солдате?
Чи ще заспівають нам пісню в гаю солов’ї?
Я вірити буду. Я буду уперто чекати!
І в синяві неба шукатиму очі твої.
В квітучому полі блукатиме лиш твоя тінь.
Й лише серед вітру твій голос тепер я почую.
Коханий Солдате, у світі своїх сновидінь
я знову і знову твій образ прекрасний малюю.
Не знаю, що далі. Так страшно одній мені тут
посеред обламків будинків, життів і сердець.
Ти більш не вернешся – з грудей твоїх квіти ростуть.
Та ще не кінець це, повір мені, ще не кінець!
І наші молитви почують, нарешті, Святі,
й скінчиться війна ця – проклята і несправедлива!
Чи ми ще зустрінемось? – Так! Лиш не в цьому житті,
мій любий Герою, відважний, незламний, сміливий!
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
