Війна, кохання, перемога. Тетяна Вороніна
Все. Знов Жива. Відпустила
Теплим вітром по мокрим щокам
Світ мій тиша раптово накрила
Не пручаюсь, усе їй віддам
Бо ж навіщо життя людські й мрії
Спочивають тепер у труні?
Вічні цінності вугликом тліють
У страшному рашистськім вогні
Я той вуглик візьму і в долонях
До Блакитних Небес Вознесу
У молитві, із сяйвом у скронях
За святу Україну прошу
Дай нам Боже Вселенської Сили
Щоб в цей вік за свій дім постоять
Чуєш воїне? В тебе є крила!
Та й такі, щоб без страху літать!
Стану куполом вірним всесильним
Нерушімо над вами світать
В небі птахою, думкою світлою
Буду вільно довкола літать
Бо ж я дощ, Я ріка, Я дерева
Я поля і небесна блакить
Вся ворожа мета металева
У вогні мого Сонця згорить
Непереможне наше Серце золоте!
І всі, і кожен, хто стоїть відважно
Я Україна. Я була і Є!
Я сон. Я ватра. Дика й недосяжна
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
