Війна, кохання, перемога. Віктор Кіт Че Гармаш
Марні сльози й Вкраїна нічого
не просить.
Вже натягнуті берці й відрізані
довгії коси.
Тонкі пальці міцно стискають
руків'я булави.
Чорні брови надійно сховав
капюшон балаклави.
У широких степах червоніє
земля після бою.
Вчора друг посміхавсь, а сьогодні закрив
твоє серце собою.
Білий сніг охолодить назавжди
розпечені щоки.
Ти пішов лиш на день, та не зможеш
вернутися і через роки
Все мине і у небі веселка
заграє.
І за обрієм згине безсило пекельна
заграва.
Знов долоні сплетуться, вуста прошепочуть:
"Кохаю".
Ми нарешті разом. Серця стук у війні не
згасає.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
