Гарольд Пінтер. Привид
На горлі пальці чув м'які —
Здавалось, душить хтось мене.
Чув губи млосні і тверді —
Здавалося, цілує хтось мене.
Кістки життя мого аж тріскали,
Я ж в очі зазирнув мигцем
Здивовано — його лице
Таке ж солодке і зловіще.
Він не сміявся і не плакав —
Широкі очі, шкіра біла.
Я не сміявся і не плакав —
Лише щоки його торкнувся.
Переклали Іван Андрусик і Катерина Борисенко
Твори
Критика
- Мотив гри в драматургії Гарольда Пінтера 1960-х років
- Проблематика та поетика драматургії Гарольда Пінтера 1970-х років
- Трансформація жанрових рис містерії у п’єсах Гарольда Пінтера
Поділитися