Війна, кохання, перемога. Вероніка Якубович
Герої не вмирають
4:30 вже ніхто не спав..
Лиш гул ракет доносився із неба,
Вмирало все, і люди й мій квартал,
Нам муки витримати було треба ради життя спокійного - герої йдуть на фронт
Вже сива ненька чекала на сина,
На батька чекала велика родина
Кохана дружина, маленькі дітки
Усі чекали! Навіть не рідні чужі люди,
Усі чекали!Усі! Повсюди!..
Вже другий рік, кінець весни
І ми почули ці слова:
"Дорогі українці! Ми перемогли!"
І покотилася сльза в героя,
що всі роки, готовий був життя відати
за незалежність, за дзвінки, до коханої, до брата, якого вже нажаль нема так довго
Ми пам'ятаєм вас герої!
Всіх! Хто віддав життя в бою,
За незалежність, та за волю,
щоб всі жили ми як в раю!
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
