Батько біт-покоління Вільям Сьюард Барроуз вивчав можливість людської свідомості безпосередньо впливати на навколишнє середовище: спростовуючи своїми практичними заняттями загальноприйняті уявлення про зв'язок явищ. Ця лекція про механізми загадування та виконання бажань була прочитана ним 25 червня 1986 року в Університеті Наропи, Колорадо (США). Як побудувати машину для виконання бажань, якою є ціна виконання і чому це можливо — на всі ці питання відповідає «пекельний дідусь».
Загадування бажань складається із двох аспектів:
- Технологія загадування бажань: як сформулювати своє бажання в такий спосіб, щоб підвищити ймовірність його виконання.
- Етика загадування бажань: відповідальність, що пов'язана з бажаннями.
Мій інтерес до цієї теми відновився, коли мені на очі потрапила книга «На рубежі науки» Гаррі Стіна. Книгу мені позичив Льон МакГрудер, який пізніше заснував Фонд Макгрудера, щоб дослідити феномени на рубежі науки. Льон — професор психології на пенсії, який виявляє живий інтерес до систем гри в казино. На відміну від нього мене казино зовсім не цікавить. Ніщо не коштує дорожче, ніж те, за що ти не платиш. Якщо хочеш вигравати, як Нік Грек, доведеться стати Ніком Греком. Я цього не хочу. Так ось, у книзі Гаррі Стіна згадується апарат під назвою "машина для загадування бажань". Ось опис її устрою та принципу роботи.
«Експериментатор бере символічний зразок (фотографію, волосся, ніготь — все, що завгодно, це чиста симпатична магія), кладе його між двома мідними пластинами та включеними підсилювачами. Потім експериментатор усвідомлено концентрується на зміні, яку хоче зробити. Відповідно до особистого листування з Джоном В. Кемпбеллом-молодшим, апарат досяг показника 90% смертності у випадку з японськими хрущами і 70% — з кукурудзяними вогнівками, знищив десяток гусениць, а також усунув вугровий висип на обличчі юної дівчини та бородавки на тілі дівчинки немовляти».
А ось свідчення самого автора:
«Дівчинка страждала на рясні бородавки. Численні спроби усунути проблему медичним шляхом не дали результату. Тому я помістив фотографію моєї дочки між пластинами машини, ввімкнув живлення і усвідомлено сконцентрувався на зникненні бородавок, знищенні вірусу, що викликає їх, і про мою дочку без них. Результат злякав мене самого: через три дні кількість бородавок значно зменшилася, включаючи ті, що почали рости в неї в ніздрях. Через місяць вона повністю позбавилася бородавок і більше ніколи не стикалася з цією проблемою. Я розібрав мою машину для загадування бажань, бо боявся, що міг зробити з її допомогою. Цей феномен мав на увазі величезну особисту силу, природу якої я не розумів і не міг контролювати».
Потім він стверджує, що машина не може використовуватися для вбивства людини, а ефективна тільки проти простих організмів. Я вважаю, що якщо вона може вбити гусеницю, може вбити і людину. Тож це потенційна машина для вбивства. І ось одну таку машину МакГрудер позичив мені для експериментів.
Якщо ви збираєтеся загадати бажання, важливо знати певні правила:
- Необхідно бажати без бажання (правило сформульоване Еліфасом Леві).
- Необхідно завжди візуалізувати своє бажання (зроблено).
- Будь-яке бажання має бути безумовним (і тоді виникає питання відповідальності).
Одна з найкращих оповідань на тему трьох бажань — «Лапка мавпи» Вільямса Джекобса.
Герої оповідання — подружня пара та їхній син. Якось до них у гості приходить старий друг-моряк і приносить із собою засушену лапку мавпи, яка може виконати три бажання. Лапку зачарував факір, щоб показати, що спроби людей змінити свою долю принесуть їм лише нещастя. Посеред розмови моряк раптом кидає лапку у вогонь. Хазяїн будинку відразу підскакує до каміна і дістає її. Моряк каже:
- Я кинув її у вогонь. Якщо ви збережете її, не звинувачуйте мене в тому, що може статися. Будьте розумні, киньте її у вогонь.
Звісно, глава сімейства цього не робить. Натомість він загадує найдурніше бажання, яке тільки може бути, — він просить грошей.
— Навіть не знаю, що побажати, — повільно промовив він. — Здається, я маю все, чого я хочу.
— Якби ти ще зробив ремонт у будинку, ти був би абсолютно щасливий, тату, чи не так, — промовив Герберт, кладучи руку на батькове плече. — Слухай, побажай спершу двісті фунтів.
- Бажаю отримати двісті фунтів, - виразно промовив містер Вайт.
Слова перервав сповнений жаху крик містера Вайта. Син та дружина підбігли до нього.
- Вона ворушилася! — з огидою дивлячись на лапу, яку випустив із рук на підлогу, вигукнув він. — Коли я загадував двісті фунтів, вона раптом почала звиватися, наче змія!
Наступного дня на порозі з'являється таємничий незнайомець.
— Мене… просили зайти. Я від «Мо та Меггінз».
Місіс Вайт здригнулася.
- Щось трапилося? Щось із Гербертом? Що з ним? — затамувавши подих, спитала вона.
— Мені дуже шкода, — почав гість.
- Він поранений? — не вгавалася місіс Вайт.
- Був тяжко поранений, - спокійно сказав він, - але зараз йому вже не боляче.
- О, слава богу, - заламуючи руки, промовила місіс Вайт, - слава богу, слава...
Але тут зловісний вираз обличчя відстороненого гостя змусив її замовкнути.
— Його задавило верстатом, — низьким голосом промовив гість.
- Задавило верстатом, - приголомшено повторив містер Уайт.
Він сидів, дивлячись туди у вікно, і тримав у руках руки дружини.
- Він у нас був єдиний, - повертаючись до гостя, сказав містер Вайт. - Це дуже важко.
Той кашлянув, підвівся і поволі підійшов до вікна.
— Фірма доручила мені висловити вам щире співчуття у зв'язку з горем, яке спіткало вашу родину. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що я лише службовець цієї фірми і виконую її розпорядження. Мені доручено сказати, що фірма «Мо і Меггінз» не несе відповідальності за те, що трапилося, — продовжував він, — вона знімає з себе всі зобов'язання, пов'язані зі справою, але, беручи до уваги, як працював ваш син, вона вирішила у вигляді компенсації надати вам певну суму.
Перше бажання виповнилося. Через кілька днів дружині спадає на думку побажати, щоб їхній син ожив. Пролунав виразний стукіт у двері.
- Це Герберт! Герберт!
Вона побігла до дверей, але чоловік перегородив їй дорогу і, схопивши її за руку, міцно стиснув її.
- Прошу тебе, не пускай його! — тремтячи, благав він.
Але місіс Вайт вирвалася і вибігла з кімнати. Він чув, як загримів ланцюжок і клацнув засув замку. Містер Вайт повзав навколішки по підлозі, шукаючи лапу. Аби тільки знайти її до того, як у будинок увійдуть! Він почув, як стілець відсунули і відчинилися двері. У будинок увірвалося холодне повітря. Пролунав довгий гучний крик розчарування та горя, що додало йому сили спуститися вниз і підбігти до хвіртки. Ліхтар, що мерехтить з іншого боку дороги, кидав світло на безлюдну тиху вулицю.
Мабуть, немає жодного бажання, яке не було б вкрай неоднозначним. І ось, беручи до уваги все вищеописане, я приступив до випробування машини. Початківцям щастить. МакГрудер страждав від дзвону у вухах. Близько десяти мільйонів людей у США живуть із цією проблемою. Іноді це може перетворюватися на справжнє катування, навіть доводити людей до самогубства. І, вочевидь, медицина у йьому разі безсила. Мені відразу спало на думку, що можна зробити наступне: МакГрудер повинен записати на магнітофон звук, максимально схожий на його дзвін у вухах, а потім почати програвати його повільно задом наперед, щоб взяти його під контроль, а потім поступово приглушити. Поки він все це робив, я використав машину для загадування бажань. В результаті його стан суттєво покращився. Крім того, одна з моїх кішок мала наріст на губі, який важко було б видалити хірургічним шляхом. Внаслідок цього наріст зменшився до розмірів, що не потребують хірургічного втручання. А ось повернути до життя мертвого кота не вдалось. Також не вдалося вилікувати емфізему у друга.
Зі мною багато разів траплялося таке, що мені потрібно було десять разів сказати те саме, щоб я нарешті почув. Це дуже просте спостереження щодо того, як працює людське сприйняття. Ось ще одне: все, що ви бачите, має особливе значення для вас саме тому, що ви бачите це. Це здається очевидним, але насправді виявляється несподіванкою для багатьох людей. Все тому, що людям промили мізки науковою догмою про те, що немає жодного зв'язку між свідомістю та так званою «зовнішньою» реальністю. Насправді науковий спосіб думок настільки ж догматичний, як і мислення святої інквізиції. Фундаментальна догма науки свідчить: свідомість людини неспроможна впливати на фізичні процеси чи свідомість інших людей. Особисто я вважаю, що ця позиція абсолютно неспроможна і легко спростовується простим спостереженням, якщо людина тримає свої очі і розум відкритими.
Ось цитата з Нью-Йорк Таймс: Сьогодні ніхто не може всерйоз стверджувати, що дії шамана можуть впливати на погоду. Ніхто, окрім тих, хто це бачив чи робив. Я бачив. Вся справа у неупередженості. Насправді ми можемо спостерігати той самий процес у дії навколо нас постійно — потрібно просто привчити себе помічати свої думки та почуття. Я пам'ятаю, як одного разу зіткнувся з хлопцем у магазині, а потім він сидів навпроти мене у метро. Я був певен, що він вийде на одній станції зі мною. Так і сталося. Іншим разом я йшов вулицею, розмірковуючи про Нью-Мексико. Повернувши за ріг, я побачив машину з номерними знаками Нью-Мексико. У деяких моїх студентів після таких експериментів розвивалася параноя, їм починало здаватися, що їх переслідують і все сповнене сенсу.
Звичайно, все сповнене сенсу. Це очевидно. Але для деяких людей це занадто.
Неможливо навчити людину тому, чого вона вже не знає на певному рівні. Неможливо показати людині те, чого вона раніше не бачила. Звичайно, є люди, які просто не хочуть бачити, бо завжди є ризик побачити більше, ніж людина може винести. І закоренілі професійні незрячі займають різні посади у владі. Більше того, небачення має тенденцію посилюватися: що менше ви бачите сьогодні, то менше побачите завтра. І так доти, поки рано чи пізно не буде досягнуто точки неповернення. А тим часом у Південній Кореї варять живцем і їдять кішок, тропічні ліси, що залишилися, стрімко вирубують, одні групи утискують або винищують інші, залишаючи за собою слід підпільних терористичних осередків і сепаратистських угруповань, які потім роблять власні звірства, анітрохи не сумніваючись у своїй правоті.
