«Про життє» Федеріко Фелліні

Фредеріко Фелліні - один із найбільш знаменитих кінорежисерів та кінодраматургів XX століття. Його життя яскравіше навіть його фантазій. Він сфотографував для нас ці фантазії на плівці – багату спадщину. За словами Фелліні, девізом всього його життя було: "Вигадка - єдина реальність". У цій статті ми зібрали для вас найцікавіші думки «Про життє» від геніального італійського режисера.

Про задоволення

Якщо мене спитають, у чому відмінність сучасного світу від світу мого дитинства, я відповім, що в основному вона зводиться до більшого поширення в минулому мастурбації. Не те, щоб тепер вона зовсім була відсутня, просто тоді вона несла інший зміст. Мастурбація символізує інший тип світоустрою. Потрібно напружувати свою уяву. У реальному житті повне задоволення не могло статися миттєво. Жінка залишалася таємницею через свою недоступність – за винятком, звичайно ж, повій, які могли ввести вас у світ тілесних стосунків, і це посвята в щось таємне та заборонене за участю служниць самого диявола могла стати найбільшою подією.

Про щастя

Коли мене запитують, чи щасливе життя я прожив, завжди відповідаю: «Я прожив повне життя». Щастя не може тривати вічно. Його не вхопиш за хвіст. Навпаки, що сильніше намагаєшся його утримати, то швидше воно летить. Ми можемо бути цілком щасливими, тільки усвідомлюючи, що щастя ніколи не зникне, а оскільки це неможливо, то нам завжди бракує важливої складової щастя-впевненості в майбутньому.
Коли я був дуже молодий, я часто думав про те, що означає бути щасливим. Нині я про це вже не думаю. Я знаю: щастя швидкоплинне. Воно вислизне, і знову потягнеться чорна смуга. Але є певна втіха в тому, що і чорна смуга не триватиме вічно.

Про фантазії

Кожен живе у власному вигаданому світі, але більшість людей цього не розуміють. Ніхто не знає справжнього світу. Кожен називає Істиною свої особисті фантазії. Я відрізняюся тим, що знаю: я живу у світі мрій. Мені це подобається, і я не терплю, коли мені в цьому заважають. Фантазії – єдина реальність.
Мої фантазії та нав'язливі ідеї — не лише моя реальність, а й матеріал, з якого виготовлені мої фільми.

Про безумство

Мене завжди заворожувала ідея божевільні. Я бував у кількох і там зрозумів: у безумстві завжди є індивідуальність, що так рідко зустрічається в так званому нормальному світі. Той колективний конформізм, який зветься розсудливістю, вбиває індивідуальність.
Мене часто називають божевільним. Божевілля - патологічний стан, тому я не вважаю такі висловлювання образливими для себе. Божевільні — особистості, і кожен одержимий чимось своїм. Мені здається, що здоровий глузд — це вміння виносити нестерпне, жити без ексцесів.

Про головну загадку

Жіноча краса – для мене найголовніша загадка. Якось у поїзді я побачив жінку. Це була найпрекрасніша жінка з усіх, що я бачив у своєму житті. Її волосся, і те, як вона його поправляла, її чарівна посмішка, і очі... ці очі я запам'ятав на все своє життя. Ось воно la grande bellezza. Всю дорогу я просто стояв і дивився на неї. Я знав, що я не маю шансів. Але навіть через багато років я часто згадую цю жінку з поїзда. Я беру аркуш паперу та малюю її обличчя.

Про старість

Старість починається, коли життя здається повторенням, коли все, що ви робите, ви робили вже не раз, частіше ніж можете чи прагнете згадати.

Про релігію

У будь-якій організованій релігійній практиці забагато забобонів і моральних зобов'язань. Справжня релігія повинна звільнити людину і дати їй можливість самостійно шукати Бога у собі.