28-04-2023 Малколм Бредбері (Malcolm Bradbury) 91

Біографія Малколма Бредбері

Сер Малколм Стенлі Бредбері – англійський письменник та академік – народився 7 вересня 1932 року в Шеффілді (Велика Британія) в родині залізничника.

Родина почергово проживала в Лондоні, в Шеффілді, в Ноттінгемі. В 1953 Бредбері здобув ступінь бакалавра з англійської філології в Університеті Лестера, а магістерський ступінь – 1955 року в Лондонському університеті королеви Марії.

Викладання почав у Манчестерському університеті, продовжив в Університеті Індіани (США). У 1958 повертається до Британії задля операції на серці (лікарі прогнозували недовге життя) і в лікарні наступного року Бредбері завершує перший роман «Їсти людей недобре». За дружину взяв Елізабет Солт, виховав двох синів.

З 1962 пробує себе в критиці. У 1961–1965 викладає в Бірмінгемському університеті. У 1962 отримав ступінь доктора наук з американістики при Манчестерському університеті й перейшов до Університету Східної Англії, ставши в 1970 професором кафедри американських досліджень, де започаткував курс художнього письма (серед відвідувачів Ієн Мак'юен і Кадзуо Ісіґуро). В 1995 Бредбері покинув академічну діяльність.

М. Бредбері був кавалером Ордена Британської імперії (1991), лицарем-бакалавром (2000).

Малколм Бредбері помер 27 листопада 2000 року в Норвічі (Великобританія).

Головними героями романів Малколма Бредбері є вчені, котрі постійно потрапляють у неприємності в особистому та професійному житті. Автор досліджував, за його словами, проблеми і дилеми лібералізму, питання моральної відповідальності. Об'єктами сатири Бредбері є інтелектуальна претензійність та культура короткозорість. Його головні герої – чуйні, і, як елемент комізму, постійно зазнають невдач у творенні своєї долі у світі абсурдних правил і норм.

Його твори були часто жартівливими та іронічним – своєрідна насмішка над «екедім», Британською культурою, і комунізмом, як правило, з відтінком «крутійського роману». Творчість Бредбері порівнюють з творчістю його друга, письменника Девіда Лоджа, котрий також писав університетські романи. Однак настрій творів Бредбері дещо похмуріший і менш жартівливий за стилем та мовою.

Малколм почав літературну кар'єру з написання гумористичних замальовок і етюдів-пародій «на злобу дня», зокрема для «Панчу». Ці перші спроби пера лишили свій слід на його романах та оповіданнях, що вирізняються гострим, дотепним гумором та надзвичайно специфічними спостереженнями стосовно сучасних йому манер і звичаїв, примх і мод.

Романи Бредбері сягають рівня серйозних – насправді песимістичних – моральних та філософських рефлексій. Вряди-годи яскрава, приваблива поверхня соціального життя розламується, аби вивільнити темні та неспокійні глибини: насильство, віроломство, безумство, розпач. Бредбері досконало використовує традицію «університетського роману», розвиваючи комбінацію комедії манер та моральної серйозності, яку він віднайшов у модерних британських новелістів Е. М. Фостера та Івліна Во, творчістю яких він захоплювався.

Твори

Романи:
«Їсти людей недобре» (Eating People Is Wrong), 1959.
«Крок на Захід» (Stepping Westward), 1965.
«Історична особистість» (The History Man).
«Обмінні курси» (Rates of Exchange), 1983.
«Чому саме Слака?» (Why Come to Slaka?), 1986.
«Скорочення» (Cuts).
«Професор Кримінал» (Doctor Criminale).
«Ермітаж» (To the Hermitage).

Інші книги (аналіз англійської, американської та європейської літератури від останньої чверті ХІХ століття до сучасності):
«Британський роман нового часу» (The Modern British Novel).
«Атлас літератури» (Atlas Of Literature).
«Небезпечні паломництва» (Dangerous Pilgrimages).
книги про Івліна Во та Сола Беллоуа.

Здійснені редагування:
Ф. Скотта Фіцджеральда «Великий Гетсбі»,
есе (Possiilities: Essays on the State of the Novel, 1973) і довідники сучасної британської та американської художньої літератури.

Сценарії:
телесеріали: Anything More Would Be Greedy, The Gravy Train, сиквел The Gravy Train Goes East.
Екранізація романів Тома Шарпа (Blott on the Landscape and Porterhouse Blue / Пляма на пейзажі і біфштекс синій), Елісон Лурі (Imaginary Friends / Уявні друзі), Кінгслі Еміс (The Green Man / У зеленого чоловічка).
Його останній телевізійний сценарій був для Кінгслі Еміс. Його остання праця в цьому напрямі – «Далзіл і Пескоу» Енді Роулі.

Біографія

Критика