24-06-2023 Герман Мелвілл (Herman Melville) 47

Лексичні засоби інтерпретації концепцій трансценденталізму у романі «Мобі Дік»

З. Будій

Роман Германа Мелвілла «Мобі Дік» відзначається глибиною морально-філософського змісту. Мелвілл - гуманіст, який глибоко розумів людину, прагнув проникнути в її внутрішній світ, передати боротьбу людської душі за своє добре начало, намагався зрозуміти закономірності та суперечності історичного поступу людства, шукав примирення між духовним світом та гармонією світотворення.

На думку Р. Бродхеда, унікальність роману полягає у здатності поєднати в собі моторошну надприродність і буденну комедійність. Твір охоплює епічне та банальне, космічне та повсякденне, світ присутності духу та світ фізичних дій і фактів [6, Р. 144], тобто все те, що складає проблематику філософського характеру.

Нашим завданням було дослідити функціонування елементів семантичного поля філософської лексики в романі «Мобі Дік», що допомагає зрозуміти погляди автора на цілісне людське світоставлення. Основними тут є пари категорій: «світ добра і зла», «світ людський і божественний», «смерть і безсмертя», «духовне і матеріальне», «людина і природа», «особистість і маси», які знайшли своє вираження на лексичному рівні.

Проблема добра і зла є провідною у творчості багатьох американських письменників: Н. Готорна, Г. Мелвілла, В. Фолкнера, Дж. Стейнбека та інших, які звертали свою увагу на душу людини, на ту внутрішню боротьбу, внаслідок якої людина перемагає в собі зло. Як каже Стейнбек: «Всі романи, вся поезія побудовані на нескінченному сперечанні добра і зла всередині нас самих. І мені здається, що зло постійно відштовхується, натомість добро та істина безсмертні» [8, Р. 338].

Інколи послідовне виділення мотиву зла у Мелвілла стає суто романтичним прийомом, як, приміром, тоді, коли Ізмаїл твердить про те, що все найбільш величне несе у собі смуток: «A noble craft, but somehow a most melancholy! All noble things are touched with that» [5, Р. 95].

Автор у цьому випадку мислить по-філософськи. Для того, щоб відчути добро, людина повинна знати, що таке зло: «... truly to enjoy bodily warmth, some small part of you must be cold, for there is no quality in this world that is not what it is merely contrast. Nothing exists in itself» [5, Р. 79].

На відміну від трансценденталістів, які, відстоюючи перевагу свідомості над матерією, переконані у тому, що «кожна людина однаково здатна сприймати духовну істину» [7, Р. 73], Мелвілл твердить, що кожна людина по-своєму сприймає навколишній світ: if you can get nothing better out of the world, get a good dinner out of it, at least» [5, Р. 454].

Водночас автор віддає належне свідомості, думці, розумові, які мають велике значення у людському бутті. На лексичному рівні вони передаються словом thoughts: «God help thee, old man, thy thoughts have created a creature in thee; and he whose intense thinking thus makes him a Prometeus; a vulture feeds upon that heart for ever; that vulture the very creature he creates» [5, P.218], «Oh! how immaterial are all materials! What things real are there, but imponderable thoughts!» [5, Р. 532].

Слова create та creature, вжиті на метафоричному рівні в одному контексті із словом thoughts, надають експресивності висловлюванню та підкреслюють величезну силу впливу свідомості на буття людини. Слово imponderable виконує характерологічну функцію у висловлюванні. Мелвілл показує, як індивідуальна свідомість впливає та зовнішньо проявляється у діях людини, зокрема Ахава.

Поруч з іншими елементами філософської лексики у тексті роману часто зустрічається слово soul, яке виконує передусім інформативну функцію і з допомогою якого Мелвілл відтворює складний внутрішній світ своїх героїв. Як правило, ця лексика вживається в оточенні слів з емоційно-експресивним забарвленням, де вона має оцінювальний або характерологічний компонент значення. Наприклад: «Why is almost every robust healthy boy with a robust healthy soul in him, at some time or other crazy to go to sea?» [5, P.32], «Ahab threw his brooding soul into this unfaltering hunt...» [5, Р. 216].

Значення слів brooding та robust healthy, вжитих у словосполученнях із словом soul, характеризують живу істоту і надають слову soul додаткового експресивного компоненту значення.

У розділі 44 «The Мар» у роздумах автора про душевний стан Ахава функціонують лексеми soul, mind, will та being в одному контексті, який відтворює тісний взаємозв’язок цих філософських категорій: «The latter was the eternal, living principle or soul in him; and in sleep, being for the time dissociated from the characterizing mind, which at other times employed it for its outer vehicle or agent, it spontaneously sought escape... But as the mind does not exist unless leagued with the soul, therefore it must have been that, in Ahab’s case, yielding up all his thoughts and fancies to his one supreme purpose; that purpose, by its own sheer inveteracy of will, forced itself against gods and devils into a kind of self-assumed, independent being of its own» [5, Р. 218].

Словосполучення «eternal, living principle», вжите у синтагматичному зв’язку із лексемою soul, підкреслює думку автора про душу як про одвічно живе начало.

Слова characterizing та словосполучення «by sheer inveteracy» виступають у характерологічній функції при передачі автором власного погляду на такі філософські поняття, як «mind» та «will».

Значне навантаження несуть у романі метафори, де вживається слово soul. Так, наприклад, для передачі похмурого стану душі Ізмаїла автором використовується метафора: «...whenever it is a damp, drizzly November in my soul...» [5, Р. 31].

В описі міцного характеру Старбака ми бачимо, що у нього не просто тверда душа, a «welded iron of his soul» [5, Р. 135].

Описуючи непримиренний характер Ахава, Мелвілл порівнює його із вождем індіанського племені мінгів другої половини XVIII століття на ім’я Логан, що не змирився з білими завойовниками. У цьому описі слово soul вживається в одному контексті із метафорою, серед елементів якої функціонує слово body: «And as when Spring and Summer had departed, that wild Logan of the woods, burying himself in the hollow of a tree, lived out the winter there, sucking his own paws, so, in his inclement, howling old age, Ahab’s soul, shut up in the carved trunk of his body, there fed upon the sullen paws of its gloom!» [5, Р. 171].

У романі чітко простежується розмежування понять «soul», «body». За допомогою лексеми soul автор створює образ живої істоти, наділеної ознаками духовності. Слово body містить значення матеріальної субстанції: «Methinks that what they call my shadow here on earth is my true substance... In fact take my body who will, take it I say, it is not me» [5, Р. 63].

У романі ми неодноразово знаходимо описи, які передають думку автора про існування матеріальної оболонки, що оточує душу. На лексичному рівні це передається цілим рядом лексем: chambers, body, watch-coat, house, tabernacle, envelope, skin. Наприклад: «... but the chambers of my soul are all in crookedness» [5, Р. 71]. «To be sure, in cold weather you may carry your house aloft with you, in the shape of a watch-coat; but properly speaking the thickest watch-coat is no more of a house than the unclad body; for as a soul is glued inside of a fleshy tabernacle, and cannot freely move about in it, nor even move out of it, without running great risk of perishing...; so a watch-coat is not so much of a house as it is a mere envelope, or additional skin encasing you» [5, Р. 174].

Іноді лексема soul функціонує у прямій мові на метафоричному рівні, що робить висловлювання персонажів образним та емоційним. У репліці Ахава слово soul використовується у синтагматичному зв’язку з елементами морської лексики: «For the third time my soul’s shin starts upon this voyage...» [5, Р. 567].

Мета, з якою Ахав виводить корабель з екіпажем у плавання, викликає осуд у автора, тому що для того, щоб знищити Білого Кита, необхідно знехтувати душевними якостями людини. Так, Ілайджа, довідавшись, що Ізмаїл та Квікеґ найнялися на «Пекод», зазначає: «A soul’s a sort of a fifth wheel to a wagon» [5, P. 116].

Лексема soul використовується у романі для того, щоб передати ставлення автора до такої філософської категорії, як «особистість і маси»: «A thin joist of a spine never yet upheld a full and noble soul» [5, P.362], «... great hearts sometimes condense to one deep pang, the sum total of those shallow pains kindly diffused through feebler men’s whole lives. ... Those noble natures contain the entire circumferences of inferior souls» [5, Р. 554].

Ахав постійно відокремлює себе від інших, протиставляє себе екіпажеві, тоді як Ізмаїл намагається знайти собі супутника для плавання, стати членом екіпажу корабля, взагалі відчути себе причетним до певного товариства. Ізмаїл бачить, що фізичне відокремлення призводить до духовної ізоляції, яка є нестерпною для людини. Цей стан передається словами isolation, withdrawal, lonesomeness: «Can it be then, that by that act of physical isolation, he signifies his spiritual withdrawal for the time, from all outward worldly ties and connexions?» [5, P.65], «But the awful lonesomeness is intolerable. The intense concentration of self in the middle of such a heartless immensity, my God! Who can tell it?» [5, Р. 423].

Емоційно оціночна слова awful, intolerable підсилюють значення слова lonesomeness, яке передає відчуття самотності та незначущості одинокої людини в океані Всесвіту і викликає відчай.

Поділяючи уявлення Емерсона про божественне натхнення, яке сходить на поета, Мелвілл досліджував те, в чому Емерсон і Горо вбачали основне джерело цього натхнення - стосунки Людини і Природи. Трансценденталісти вважали необхідним для людини постійне спілкування з природою, без якого неможлива душевна гармонія. Одна із доктрин трансценденталістів, з якою погоджувався Мелвілл, - це єднальний зв’язок між природою і людською душею та символічна суть кожного явища природи. Він погоджувався, що дух є сутністю, але, роздумуючи над таємницею невидимого, не погоджувався з висновком трансценденталістів про неодмінно корисний вплив цього невидимого на людину. Цей погляд знайшов відображення у багатьох притчах роману. У розділі 35 «The Mast-Head» автор показує, яку небезпеку може приховувати у собі такий лагідний та спокійний на вигляд океан [5, Р. 177].

У США ідеалізм пізнього романтизму був схильний до містицизму. Трансценденталістів цікавила проблема можливості, обґрунтованості та обумовленості вільнодумства індивіда, його право самостійно приймати рішення, які мали, крім індивідуального, суспільне значення. Згідно з теорією індивідуалізму людина від природи наділена правом на свободу дій, і тому її вчинки та поведінка залежать від внутрішнього переконання. Водночас діями людини як частини Всесвіту, де всі предмети перебувають у духовній єдності та взаємозв’язку, керує незнана духовна сила, або «наддуша».

У романі «Мобі Дік» відчутна присутність невидимої всевладної сили, що на мовному рівні виражається лексемою Fate. Досліджуючи це явище, Мелвілл одночасно розглядає взаємозв’язок таких філософських категорій, як «не-обхідність», «випадок», «фатальність» та «вільний вибір», які, на його думку, відіграють вирішальну роль у долі людини. У тексті вони передаються словами necessity, chance, fatality, free will, choice.

Фатальність, неминучість долі підкреслюється автором у розділі 1 «Loomings», коли Ізмаїл намагається пояснити, чому він вирішив іти в море на китобійному судні, наприклад: «... this is the invisible police officer of the Fates, who has the constant surveillance of me, and secretly dogs me, and influences me in some unaccountable way... And, doubtless, my going on this whaling voyage, formed part of the grand programme of Providence that was drawn up a long time ago» [5, P.34], «Though I cannot tell why it was exactly that those stage managers, the Fates, put me down for this shabby part of a whaling voyage... Though I cannot tell why this was exactly, yet now that I recall all the circumstances, I think I can see a little into the springs and motives which being cunningly presented to me under varios disguises, induced me to set about performing the part I did, besides cajoling me into the delusion that it was a choice resulting from my own unbiased freewill and discriminating judgement» [5, Р. 35].

Слова police officer та grand programme вжиті у метафоричному значенні у лінійному зв’язку з лексемами Fate та Providence, виконують характерологічну функцію, підкреслюючи впевненість автора у тому, що доля кожної людини запрограмована на далеке майбутнє.

Думка автора про те, що з самого початку наміром Ізмаїла вирушити у плавання керувала ілюзія прийняття рішення, нав’язаного йому Долею, підтверджується словосполученням stage managers, яке вжито у одному лінійному зв’язку із словом Fate на метафоричному рівні.

Хід подій, які розгорнулися на кораблі «Таун-Ґо», завершився торжеством справедливості, завдяки втручанню таємничої сили, яка у даному контексті виражається словом fatality: «Gentlemen, a strange fatality pervades the whole career of these events, as if verily mapped out before the world itself was charted» [5, Р. 271].

Виконуючи характерологічну функцію, слово strange підкреслює неспроможність людей дати пояснення причинності того, що відбувається з ними.

Неодноразово Мелвілл зображає, як його персонажі опиняються у певній ситуації начебто з власної волі та бажання. Проте згодом вони самі усвідомлюють, що їхня воля обмежена рамками необхідності, а випадок стає лише поштовхом до вчинку.

У ліричних відступах роману, де автор розмірковує над проблемами життя, смерті та потойбічного життя, часто зустрічаються лексеми Life, Death, Eternity, immortality у їхньому прямому значенні, за допомогою яких Мелвілл намагається донести до читача власну думку про існування різних вимірів життя, про вічність духовного життя: «Yes, there is death in this business of whaling - a speechlessly quick chaotic bundling of a man into Eternity. But what then? Methinks we have hugely mistaken this matter of Life and Death» [5, P.63], «... for immortality is but ubiquity in time...» [5, Р. 200]. «And the drawing near of Death, which alike levels all, alike impresses all with a last revelation, which only an author from the dead could adequately tell» [5, Р. 484].

Використовуючи лексему Death у порівняннях та метафорах, автор висловлює свої думки про філософські течії, зокрема стоїцизм та платонізм. Так, кашалот (Right Whale) зустрічає свою смерть байдуже: «... his broad brow to be full of prairie - iike placidity, born of a speculative indifference as to death» [5, Р. 348].

Справжній кит сповнений буденної рішучості перед примарою смерті: «Does not this whole head seem to speak of an enormous practical resolution in facing death? The Right Whale I take to have been a Stoic, the Sperm Whale, a Platonian, who might have taken up Spinosa in his latter years» [5, Р. 348].

Слова placidity, speculative indifference, practical resolution у ролі характерологічного засобу підкреслюють філософський спокій стоїків та практицизм Платона і Спінози.

Використання лексеми Life на метафоричному рівні акцентує увагу читача на спробі автора знайти відповідь на запитання: що таке життя? «And still deeper the meaning of that story of Narcissus, who because he could not- grasp the tormenting, mild image he saw in the fountain, plunged into it and was drowned. But that same image, we ourselves see in all rivers and oceans. It is the image of the ungraspable phantom of life; and this is the key to it all» [5, P.33], «... this strange mixed affair we call life ...» [5, Р. 242].

Словосполучення ungraspable phantom та strange mixed affair підкреслюють думку Мелвілла про те, що погляди на суть життя можуть помітно відрізнятися залежно від ставлення до цього питання тієї чи іншої людини, того чи іншого філософа. Кожен може вважати своє твердження найбільш вірним, однак це лише самозадоволення, в іншому випадку всіх чекала б доля міфічного героя Нарциса. Очевидним залишається лише те, що для земної людини життя дорожче за те, що буде після нього.

Отже, елементи семантичного поля філософської лексики відіграють важливу роль у створенні філософського плану та індивідуальності стилю роману «Мобі Дік». Вжиті в одному контексті з емоційно-експресивними словами, вони отримують додатковий експресивний компонент значення. Семантика цих лексем ускладнюється та збагачується на метафоричному рівні.

Література:

Вердиева З. Семантические поля в современном английском языке. - Москва, 1986.
Звегинцев В. Язык и лингвистическая теория. - Москва, 1973.
Дятчук В., Пустовіт Л. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. - Київ, 1983.
Мелвілл Г. Мобі Дік, або Білий Кит / Пер. з англ. Ю. Лісняк. - Київ: Дніпро, 1984.
Melville Н. Moby-Dick. - New York, 1966.
Brodhead Richard H. Hawthorne, Melville and the Novel. - Chicago-London, 1977.
Ripley G. A Letter, Addressed to the Congregational Church in the Purchase Street // White M. Science and Sentiment in America: Philosophical Thought from Jonathan Edwards to John Dewey. - New York, 1972.
Steinbeck John. East of Eden. - New York, 1952.
Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English / A. S. Hornby. - Oxford University Press, 1974.

Л-ра: Мандрівець. – 1999. – № 1. – С. 61-66.

Біографія

Твори

Критика