Марина Кириченко. Вчитель, який змінив моє життя
Пакт
Вона ніколи не любила великих, в повний зріст дзеркал. Вітрини, примірочні, скляні двері, гнучкі дзеркала фітнес-студій — вона навчилась не дивитись. Ковзнула поглядом, не фокусуючись, і заховалась.
— Ой-ой, мені тісно, — жалілась сестра, вовтузячись на задньому сидінні авто. — Рита все місце зайняла.
— Ти б не вечеряла — он вже яка добра, — зі смішком цідив батько.
— В тебе чудове волосся і он які довгі вії. Для мене ти дуже гарна, — втішала мама. «Але пухка,» — перекладала собі дівчинка.
Її боронила від світу вічно невдала нова сукня, колеги і діти на першому плані, зверхнє «ой, не люблю фотографуватись — краще по той бік камери». І вона знімала: робила натхненні пейзажі, душевні портрети, бачила красу в повсякденних дрібничках. Не дивилась тільки на себе. Перебирала дієти, гнала себе в тренажерку і впадала в зневіру. «Пробачала» своєму тілу його вигляд тільки під час вагітності: воно творило «дива» — її дітей.
— Ти помічала, як завжди говорять «ваше тіло», так, ніби я — окремо, тіло — окремо, — сміялась подруга над «Куба лібре».
Теплий і затишний бар прихистив жінок вогкого київського вечора. Тамтешні дзеркала були лагідні: зображення трохи розпливалось і виблискувало вогнями гірлянд. Рита посміхнулась, збираючи гусячі лапки в куточках виразних карих очей.
— Точно, Танюш, я так і почуваюсь, наче весь час намагаюсь керувати… не знаю… норовливим кимось… і програю, — погодилась Рита.
Кілька годин тому вона вкотре зреклася шопінгу. «Вашого розміру немає!» Збліла і розлючена Рита прожогом кинулась на вулицю і майже збила з ніг давню знайому. Тож невдалий шопінг замінила приємна бесіда.
— Бачила Скіфських баб? — продовжувала Рита. — Такі округлі, груди на пузі, вічні і спокійні. От на них я схожа! І норм. Але ж ні — от тобі, хто там, Джей Ло! Знущання!
Все змінилось наступного ранку після зустрічі з Анатолієм. Поважний високий брюнет, весь в хмаринці дорогих парфумів і самовпевненості.
— Не треба по-батькові, ми ж з вами однолітки! — невимушена посмішка не покидала його обличчя.
Після розмови Рита почувалась як ті дітки, яким вперше надягали окуляри: здивованою в новому світі. Вона зробила пару дзвінків, скасувала робочі зустрічі.
— Беру трохи часу для себе, — їхня з чоловіком кодова фраза ще з часів букетного періоду означала: підхопи зі свого боку, мені треба відпочити.
Помпезний хол спа студї, мабуть, вперше не спромігся змусити Риту зіщулитись. Вона нарешті дозволила собі той чудернацький масаж з камінцями, не стала чекати, поки «схудне, щоб не соромно було роздягатись». І стильний ансамбль з ненависним плюс-сайз чомусь розкішно сів на багаті Ритині форми. Цілий тиждень вона пурхала і веселилась: робила дурнуваті покупки, балувала дітей, фотографувалась. Подовгу розглядала себе в дзеркалі.
— Ти впевнена, поїдеш сама? — чоловік стурбовано огладжував її плечі в новенькому пальто чудесного барвінкового кольору.
— Так буде краще, — поцілувала його Рита.
Вона звично поштовхалась на переповненій Кільцевій, знайшла парковку. Високі скляні двері привітно розчахнулись.
— Я записана на 11.40, так, Анатолій Петрович, — Рита показала папірці на рецепції. В ліфті вона посміхнулась своєму віддзеркаленню.
— Ми зможемо, тримайся! — промовила одними губами.
Опівдні Рита почала свій перший курс хіміотерапії.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
