Морєва Дар'я. Вчитель, який змінив моє життя

Напевно, він був для цього народжений… Людина, проста, звичайна, не помітна для багатьох в цьому безмежному Всесвіті… Але така потрібна… мені…

Для чого ми приходимо в це життя? Хто ми є? Ким маємо стати? Для чого? Для кого? Можливо, комусь допомогти, для когось стати другом, дружиною, для когось чоловіком, порадником, досвідом, миттю в житті… а для когось цілим світом! Це, як пощастить, напевно. Незаперечно одне - всі ми комусь потрібні… а хтось - нам.

Пам'ятаю той день. Вітряно, світить сонце, якесь не зовсім привітне, радісне, але світить - крізь вітер, таку незвичну літню холоднечу. Цей день щось віщував. Щось прекрасне і водночас неспокійне, радісне і гомінливе, щось таке, чого ще в мене ніколи не було… щось таке, що змінить моє життя. Одразу. В одну мить. Назавжди. Змінить мене, мою долю, мою сутність…

Я побачила Його. І, знаєш, злякалась. Злякалась до кісток, до нутрощів. Ні, він не був страшним. Він був невідомим, незрозумілим, незвіданим… я просто не знала, що мені з Ним робити. Дивилась, раділа і… боялась. Боялась, що не впораюсь, що не така Йому потрібна. Думала, чи зможу стати для Нього найкращою. Чи зможу вберегти від негоди, врятувати від небезпеки, зробити щасливим. Іноді дивлюсь на Нього і розумію, не можу… Господи, не можу йому допомогти. Не можу! Чому? Як? Як зробити Його життя легшим? Гублюсь в круговерті думок. Вони мене з'їдають, поглинають і ведуть кудись у невідомість…

Але… приходить Він…лагідно дивиться в мої очі…усміхається.. міцно обіймає і каже: "Ти - найкраща! Я тебе Люблю". І повертає мене до життя - щасливого, радісного, сповненого надії… Він навчив мене Жити, навчив цінувати те, що в мене є, радіти кожному дню, кожній хвилині…Любити себе. Любити людей. Він - найважливіший, найкращий мій Учитель. Він - мій янгол-охоронець. Моя надія. Моя впевненість у тому, що я все витримаю, все зможу.

ВІН - МІЙ СИН!

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»