Альона Рязанцева. Вчитель, який змінив моє життя

Вона постійно була поряд. Мені не здавалося це чимось дивним, адже у всіх так, правильно? Я дивилася на неї не завжди, як на друга. Іноді бачила у ній заклятого ворога, байдужого приятеля або взагалі інопланетянку. Тобто вона вміла мене добряче здивувати.

Я дивилася, як ця дівчина змінює колір волосся. Імідж (зі світшотів та кросівок на сукні з підборами). Хлопців (кохання «всього життя» могло розчепитися на атоми за кілька місяців). Місце проживання (потяг Харків-Львів, без зворотнього квитка).

Не завжди вона казала мені щось мудре. Іноді траплялися відверті дурниці, але я слухала її, бо не вміла по-іншому. Наприклад, колись ця дівчина не вірила в карму. Та вважала, що зрада — це не такий вже великий гріх. Що кохання має бути беззаперечним, а якщо воно не таке, то навіщо взагалі потрібне?

Вона намагалася бути хорошим прикладом. Як мама або старша сестра. Хотіла мати мудрість дорослої жінки, яка пізнала життя. Хоча б трошки. Ця дівчина дійсно здавалася розумною, коли з впевненістю дивилася в очі співрозмовнику та гарно поставленим голосом пояснювала своє світобачення.

Я вірила цій дівчинці. Ніби сліпе кошеня, бігла за нею у прірву маленьких помилок та жахливих помилок. А потім підіймалася з колін, обтрушувала джинси від бруду та дивилася на неї зі злістю:

— Ти казала, що знаєш цю дорогу!

Моя вчителька тільки хитала головою:

— Це тобі урок на майбутнє. Досвід. Дос-від.

Мені хотілося плюнути їй в обличчя за такий «урок», за жорстокість та відверту тупість, але я стримувалася. Треба було звикнути, що з методу «пряник та батіг» вона обирала тільки останнє.

Я дивлюся на неї щодня. З осудом. Співчуттям. Сміхом. Але здебільшого — з любов’ю. Я дивлюся на себе, адже я і тільки я — найголовніший вчитель у своєму житті.

Я — минулого місяця. Минулого року. П’ять років тому. У школі. У дитсадку. У колисці. Завжди однакова і завжди різна. Зі своїми страхами, переконаннями та відчуттями. Кожна з моїх попередніх версій робила помилки, аби інші — я з майбутнього — їх більше не повторювала.

Життя складається з купи знайомих та незнайомих людей, невипадкових випадковостей, цитат, цікавих книг, фільмів, веселих й сумних ситуацій. І все це навчає чогось, впливає на думки й вчинки. Навіть може змінити долю.

Але ніщо не болить так сильно, як рани на тілі й душі, зароблені мною ж. Ніхто не навчить тебе краще, ніж ти сам.

Я — вчитель з минулого. Вчитель з теперішнього. Вчитель з майбутнього.

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»