Останній день літа
Денис Лукін
Останній день літа ми вирішили провести, звичайно ж, в галереї Союзу художників України — Дніпровське відділення. Там була виставка «Життя прекрасне». Життя прекрасне, але не для всіх. Нас не пустили. Тоді галерея працювала до 16-ої... П'ятниця(ні, це був четвер; ну, в них сім п'ятниць на тижні), скорочений день.
Галерея СХУ — єдина галерея, яка зробила майже все, щоб туди ніхто не потрапив: у вихідні не працює, у будні — до 17-ої. І двері закриті на замок. Правда, працює дзвоник. Цей дзвоник — єдине, що зв'язує нас з чарівним світом малярства Січеславщини... Добре, що він є.
Але завжди приємно пройтись тими місцями. Завод «Олейна», портові крани біля Дніпра. До речі, те місце офіційно називається «Вантажний район Дніпра». Монументальні споруди, які, немов атланти, тримають дніпровське небо...
І цей запах — жмиху від соняшникового насіння...
Соняшниковій олії потрібен ребрендинг. От, наприклад, з чим у вас асоцієються оливкова олія? Здоровий спосіб життя, салат з морепродуктами, крижане, біле сухе вино, дольче віта... А соняшникова? Відкриваються двері квартири багатоповерхівки, немолодий вусань ставить на поличку свою маленьку чорну сумочку, яка виглядає, немов «чорна скринька» від катастрофи людства, до нього виходить його жінка в засмальцьовному халаті і з бігудями на голові: «О, приперся... Котлети тобі підсмажила, гад проклятий, все життя мені спортив...».
Як зробити, щоб соняшникова олія стала модною, щоб її захотів вживати креативний клас? Потрібна якась геніальна піар-кампанія...
Подивилися графіті Гамлета за заводом на гаражах, були там? Я теж був, а моя супутниця ні.
Але цього разу я звернув увагу на те, що на підписі окрім свого імені автор вказує місто: «Харків». Альо, чувак, ти в Дніпрі! Так ніби він завжди бере з собою своє місто, чи скрізь, де він — Харків... Це мені нагадує... Навіть не хочу говорити.
Я чув про відчуття зверхності/комплекс неповноцінності деяких харків'ян, але не стикався з цим особисто. А ви?
Цікаво, життя власників гаражів, на яких було зроблено малюнки, змінилося після контакту з прекрасним? Можливо, це вперше на їхньому віку мистецтво так близько підійшло до них...
Потім ми посиділи в «Поплавку». Йому теж не завадив би ребрендинг. Хоча він вже був. Потрібен ребрендинг ребрендингу.
... Ввечері, сидячи на Набережній, вирішили не поспішати, і свідомо пропустили останній автобус. Йшли пішки через міст, і бачили, як їде останній автобус. Він виглядав, немов літо, що втікало від нас. Я помахав йому рукою.
...Дорогою пролітали мотоциклісти. Ніби вони знали, куди прямує літо, і хотіли наздогнати його, щоб подякувати чи ще щось попросити...
Instagram @deni_look_in
