Микита Рижих. Добірка віршів «Грає вітер»

Микита Рижих. Добірка віршів «Грає вітер»

***
Два чорних костюми
На довгій мотузці
Грають з рожевим костюмом
У пароплав

І зовсім не підозрюють
Що ними всіма
Грає вітер

***
Миша гризе час
Потяг цілує мовчання

Ніч видається навпрочуд спокійною
Сирена повітряної тривоги стала звичкою

***
Життя, як довга чашка кави: воно кипить, іноді терпке, але завжди наповнює наші дні ароматом можливостей. Ми, як кавові зерна, проходимо через вогонь випробувань, щоби розкрити свій справжній смак. І в цьому вихорі ароматів, у будь-якому гіркому моменті, ми винаходимо насолоду свого власного існування.

(Чат GPT)

***
Поневірений
Зневірений

Проте вірний

***
Мурашки
Мурашки
Мурашки
Під підошвами

***
Ласкавий вітер грається з листям
Листя не має вибору

***
вагітні смертю
кати з очима ночі
народжують тишу

***
Усюди валяються літери
Без алфавіту

***
весна завмирає
дзвін джмеля 
у горнятку з медовою тишею

***
Мова кам'яніє у крижаній пустелі
Полеглих

***
Стихія
Понад
Терном

***
І час
Мене
Мине

***
Бомби
Замість
Грому

***
Запах свіжої свободи

Напевно тепер
Не треба дивитися на всі боки

Коли переходиш дорогу

***
Ми прощалися неначе тигри у зоопарку
Як
Ось так

Що пропустили цілу строфу у вірші
Як би вона звучала
Якби її хтось прочитав уголос
Як би вона звучала
Якби її хтось прочитав про себе
Як би вона звучала
Якби ми не були тиграми
І написали її хоч якоюсь із сотень мов програмування та мовчання

Ми прощалися неначе тигри у зоопарку
І далі не було продовження

***
Вивернуті навиворіт почуття
Рафіноване спогадами серце
Замість весняних квітів виростають
Білі люди у чорних мерседесах

Діти вбили тінь частиною слова
Хмари розірвалися від куль
Статуя заплакала
Ноги відірвалися
День пройшов

Запитайте чому весна якщо довкола серцева зимова стужа
Ніким непереможна непереможена весна
Вена ріки лопнула
Лід не розтанув
Птахи не заспівали
Вогонь спалахнув і все навколо підпалив

***
Мовчання літер несказаного ярилослова
Перуноблиск очей що витримують і витримують
Целанокоми аксіоми очікувань утоплення печалі

Синтаксис вітру несе звістку (прощання?)
Стомлена діва мавка щось говорить (прохання?)

Небо над головою хрустить
Листя під ногами хрустить

Абсолютне безсилля коли наступив у темному лісі
На хрустку морфему плачу втомленого листя

Хрускіт під ногами
Або хрускіт зсередини?

***
Ми згорали немов сірники на кладовищі спогадів
І якби хтось до нас промовив мовою дощу що
Небесні янголи й дійсно відводять душі до воріт раю

Ми б не плакали дощем зливи
Ми не були б природою
Ми не були б людьми

***
Непосильна фуга
Місячна центрифуга
Консервація ночі

Поранені метелики
Шукають смерті
Ні надії


Читати також