Сальваторе Квазімодо. Лист

Мовчання, що захололо вздовж вулиць,
І вітер лихий, що в опалому листі
То шарудить, то знов підлітає
До багряно-біло-чорних ворожих стягів...
Я хочу тобі сказати так багато,
Поки ще не замкнулося небо
До завтрашнього ранку... Та відсутність волі
Найгірше наше лихо. Життя сьогодні —
Це не глухе гуркотіння серця,
Що тріпоче в глибині, і не співчуття,
А криваве ігрище, де смерть розцвітає,
Тільки смерть... О ти, моя газель,
Чи пам'ятаєш ти огненний кущ герані
Над подзьобаною кулями стіною?
О, невже сьогодні
Наша смерть в ім'я кохання, —
І та вже неспроможна зарадити лиху?

Переклав Л. Первомайський