Сальваторе Квазімодо. На гіллі плакучих верб
Чи ми могли співать, коли нога чужинця
Була над нашим серцем, —
Поміж мерців. Забутих серед площ
На вкритій кригою, твердій траві,
Під жалісливі лементи дітей,
Під чорні стогони
Тих матерів, що вийшли зустрічать
Своїх синів, розп'ятих на стовпах?
Ми на гілля плакучих верб
Повісили і ліри наші,
І журний вітер їх розгойдував поволі.
Переклав Микола Бажан
Твори
Критика
