Біографія Вільяма Стайрона
Вільям Стайрон – американський письменник, лауреат Пулітцерівської премії 1968 року – народився 11 червня 1925 року у Ньюпорт-Ньюс (штат Вірджинія, США).
Закінчив Девідсон-коледж у Даремі в штаті Північна Кароліна, в кінці Другої світової війни служив в армії. Після війни закінчив Університет Дьюка, де в 1947 отримав ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови. Потім Стайрон працював у видавництві McGraw-Hill.
Творчість Вільяма Стайрона
Перший роман Стайрона – «Зникаю в темряві» («Lie Down in Darkness», 1951) – присвячено Півдню. Дія роману починається з повідомлення про смерть героїні. Труну з тілом небіжчиці привозять із Нью-Йорка на батьківщину, в маленьке південне містечко. Біля домовини збираються всі рідні, дію ніби повернуто назад, до витоків подій. Починаються пошуки причин, що призвели молоду дівчину до трагічного фіналу. Роман переростає в розповідь про занепад, характерний для американського Півдня, а смерть героїні, що вона її собі заподіяла, ніби символізує цей занепад, виродження і вимирання. І в тематиці, і в підході до обраного матеріалу відчувається не тільки фолкнерівська традиція, а й безпосереднє наслідування В. Фолкнера. Згодом Стайрон зізнавався, що у першому його романі відчувається вплив ворренівських ритмів, відлуння творів Ф. С. Фіцджеральда, відгомони прози Дж. Конрада і Т. Вулфа, переспіви Е. Хемінгвея. Однак, асимілюючи надбання своїх попередників, молодий письменник вніс у розкриття теми багато нового і самобутнього, створив художній твір, у якому намітилася провідна тема його подальшої творчості – інтерес до проблем моралі, животрепетних для кожного покоління.
Дія наступного роману Стайрона – «Підпали цю домівку» («Set This House on Fire», 1960) – відбувається одразу ж після Другої світової війни в маленькому італійському містечку Самбуко, де випадково водночас опиняються колишні однокласники, американці з Півдня, що пройшли Другу світову війну, – художник-бідняк Кесс Кінсолвінґ і багатій Мейсон Флеґ. Розповідь про цей – основний – епізод роману подано як спогади третьої дійової особи, спостерігача й оповідача Пітера Ліверетта. Тож основна частина роману починається як детективна історія, повідомленням про вбивства, що сталися в Самбуко.
Наступний роман «Визнання Наша Тернера» (1968) – висвітлення Стайроном одного з моментів південної історії – повстання рабів, очолюваного Натом Тернером, що вибухнуло в рідній місцевості Стайрона. Не можна назвати його твір історичним романом, бо автора найбільше цікавить психологія повстанців, їхня людська сутність. Нездоровою була і реакція громадськості на цей стайронівський твір: афроамериканська інтелігенція обурювалась тим, що письменник зобразив жорстокість повстанців; біла – що змалював жорстокість карателів повстання. Але ж і те, і те – правда. Особливістю роману можна вважати зосередженість автора на природі жорстокості, на злі.
Про сутність зла, його місце в житті і душі людини, про боротьбу добра і зла Стайрон роздумує в кожному зі своїх романів. І щоразу з більшою чи меншою художньою переконливістю Стайрону вдається показати соціально-історичне коріння зла і складний механізм боротьби людини з ним не тільки у навколишньому світі, а й у собі.
Найпереконливіше показано це у романі «Вибір Софі» («Sophie's Choice», 1979), де письменник виступив зрілим і самобутнім митцем. У цьому творі Стайрон намагається зробити історію виміром сучасності. Але звертається до ближчих до нас часів – до Другої світової війни. Розповідь у романі ведеться від імені Стінґо – вже визнаного митця (образ дуже близький авторові), котрий згадує вирішальний для його життя епізод молодості (Нью-Йорк кінця 40-х pp., куди приїхав він, провінціал із Півдня, щоби спробувати стати письменником). І зустріч з тими, хто так відчутно вплинув на його розуміння світу, життя, суспільства, людини, – із молодою полькою Софі та її другом і благодійником Натаном.
У 1990 Стайрон видав роман «Зрима пітьма» («Darkness Visible»), у якому розповів про свої спроби вийти зі стану глибокої депресії. Після «Зримої пітьми» вийшов із друку «Ранок у Смузі припливів» («A Tidewater Morning», 1993), що складається із трьох взаємопов'язаних новел про межові події у житті письменника, коли йому виповнювалося 10, 13 і 20 років. У кожній із них зримо присутня тема смерті. У 2001 Стайрон видав роман «Шлях воїна» («The Way of the Warrior»).
Вільям Стайрон помер 1 листопада 2006 року на острові Мартас-Віньярд (штат Массачусетс, США).
Твори:
1951 – Зникаю в темряві (Lie Down in Darkness).
1952 – Довгий марш (The Long March).
1960 – Підпали цю домівку (Set This House on Fire).
1967 – Визнання Наша Тернера (The Confessions of Nat Turner).
1979 – Вибір Софі (Sophie’s Choice).
1990 – Зрима пітьма (Darkness Visible).
1993 – Ранок у Смузі припливів (A Tidewater Morning).
Твори
Критика
