Остап Криса. Вірш: Кажуть, існує три стовпи нації

Кажуть, існує три стовпи нації.
Вони тримають її під незначні овації.
Про них забуває кожен,
Їх уникають і не вчать.
Хоча всі знають, ой(!), добре знають,
Що без них трьох ніяк.
Кожен стовп, то жінка-мати,
Яка завжди знає , що сказати.
Вміє насварити й помогти.
Та не слухає дитина, 
Бо думає, що вже завчила
Усі аспекти всіх проблем.
І скільки помилок вже наробила,
Що годі тільки й уявить. 
Тих дров та стільки нарубала, 
Що вода вже за секунду закипить.
Та зАвжди поруч буде мати,
Й зАвжди буде знати, що сказати.
Та ніколи не послухає дитина!
Бо та дитина - то народ,
Що преться все вперед,
Не знаючи ні перешкод, ні загород,
Не дивлячись назад ніколи.
Й український нАрід той самий,
Що вперед він тільки йде,
Забуваючи про все:
Що було і що прийде.
І тут , ті три стовпи народу,
Становлять найбільшу перешкоду,
Що як мур нависла над прірвОю.
І не дає скотитися туди,
Де живуть усі гріхи,
І Сонце там не сходить,
Бо сам Бог тУди не заходить.
Тож згадаймо про стовпи,
Як ті мужні три жінкИ
Боронять нас від кривди й мУки
Щоб не загинуть від розпуки.