14.07.2024

Твори сучасних письменників

Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 5

ЛИШЕ ХОТІВ

Лише хотів тебе бачити!
Та ти надто яскрава –
Засліплюєш очі!

Лише хотів тебе відчути!
Та ти надто холодна -
Як полярні ночі!

Лише хотів тебе зустріти!
Відгородилась від світу -
Тримаєш образу!

Лише хотів тебе почути!
Та лунає мовчання -
Забула одразу!

Лише хотів тобі сказати!
Та ти не сприймаєш -
Нічого не чуєш.

Лише хотів тебе обійняти!
Та ти в заборонах
Час свій марнуєш.
06.11.2023

НЕ ВАРТО

З кохання сміятись не можна -
Це почуття дуже сильне!
Його зустрічає не кожен -
Це відчуття нестабільне.

Здається, що божевілля,
Насправді – дуже природне!
Ніколи не має терпіння,
Бо воно з розуму зводить!

Це почуття, ніби поряд
Усе, що дійсно потрібне:
Це пристрасть, новий світогляд.
Це почуття для гідних!

З кохання сміятись не варто!
Йому усі мають заздрити.
Це ніби джокер у картах -
Не всім попадеться, щоб вразити.
06.11.2023
КОХАЮ!

Я просто кохаю!
Можливо, це смішно!
Для когось це навіть
Не варте уваги.

Та це почуття
Для мене не грішне!
Воно дає сили,
Дарує наснагу!

Хтось думає: Як це?
Таке неможливо -
Його не буває!
Чи вигадав з дива?

А я відповім,
Що в коханні є сила!
Це дуже чутливо!
Для мене - важливо!

Хтось бореться з ним -
Вважає, що зайве,
В собі, як дитя,
Намагається вбити.

Та люди безсилі -
Не бійтесь кохання!
Бо ваше життя
Не буде щасливим!

Ви можете жити
Цікаво, в достатку.
Та якось буття
Без пристрасті гине.

І раптом любов -
Забудеш про статки.
Тебе почуття
За обрій закине!

Йому не сміюся.
Чому? Я не знаю!
Лише без упину
На тебе дивлюся.

Про наше майбутнє -
Я гадки не маю!
І все ж не боюся,
Бо просто кохаю!
07.11.2023
УТАЄМНИЧЕНА

Споглядаєш усе на відстані
Так, що ніби тебе не стосується.
Твої слова бувають ніжними
Та у серці вони не римуються!

Утаємничена й відсторонена,
Ти навколишнім наче граєшся.
А відвертостей із заборонами
У думках своїх не стидаєшся!

Виключно з темними окулярами
Випускаєш свій світ на вулицю.
В них життя із яскравими фарбами
На емоціях не малюється!

Спостерігання тебе захоплює,
Ніби реальність ця надумана!
Але гра реальність охоплює -
До правдивого не придумана!

Ця байдужість давно замовчана -
Життя поряд з тобою проноситься.
Воно жваве, живе, схвильоване!
Та до тебе, нажаль, не відноситься!
08.11.2023

ВОДОСПАД

Цей водоспад не подолати!
Він зносить безальтернативно!
Не має значення яка ти:
Активна, безініціативна!

Цей вир навряд чи опануєш,
Бо гуркотом до себе кличе.
Це несерйозно! – ти вважаєш.
Він непомітно тягне, таємниче!

Від сліз безсилля ллють униз потоки,
Які не зможеш перейти самотньо!
Вони ніколи не дадуть нам спокій -
Лише залишиться безодня!

Провалля, у яке стікає
Самозакоханість і пиха.
Забудь про них, бо подолає
Любов усе, що вигадало лихо!
10.11.2023

ХВОРОБА

Усі мріють, щоб їх покохали,
Щоб на красу їхню молились!
Щоб інше забули, не пам’ятали,
І як на сонце на них дивились!

Усі думають, що це важливо!
Нам хочеться, щоб було саме з нами!
Та сумнів існує, що це неможливо,
Тому відгороджуємось стінами.

Коли трапляється – розчарування!
Зовсім не так його уявляли:
Чекали з польотом зачарування,
В дійсності просто його не впізнали!

Гадали, що вітром навіє, прискаче -
На щось неймовірне налаштувались.
А воно поряд знаходилось наче,
Та ми не повірили, бо не помічали.

Насправді кохання – як божевілля.
Звичайній логіці не піддається!
Це відчуття – неначе похмілля.
Воно вражає мозок і серце!

Це рідка хвороба, що довго проходить.
А інколи навіть назавжди вражає!
Та дивно, що її ніхто не боїться!
Вона причаїлась та дехто не знає!
12.11.2023

КАЗКИ

Колись розлучимось назавжди,
Не захвилює серце втіха,
Не навернуться сльози справжні,
Не зможу затулить від лиха!

Колись забудеш мої очі
І голос, що будив басами,
Та губи, що тебе лоскочать -
Все промайне, як тінь між нами!

Це може статись дуже скоро,
Коли ти іншого зустрінеш.
Життя сторінку перегорнеш,
Зіжмакаєш, в минуле кинеш!

Чи буде це життя гарніше -
Мене не буде хвилювати!
Тебе забути мені ліпше,
Ніж непробачену кохати.

Якщо у ці казки не віриш,
Поглянь на мене, зупинися
Та пригорни прошу щосили,
Щоб вдосталь чар твоїх напився!
13.11.2023

ЯСКРАВІСТЬ

Чи потрібна нам зараз яскравість?
Чи підсилить це фон життя?
Так, звичайно! Без барв цікавих
Ми поринемо у небуття!

Чи потрібні нам сміх і радість,
Коли хтось страждає за нас?
Це – підмога забути про слабкість,
Щоб тривога втратила шанс!

Позитив нас робить сильнішими,
Пам’ятати дає, хто ми є!
Бо ми, люди, шукаєм гарніше,
А не те, що зруйнує чи вб’є!
14.11.2023

КАВА

Арабіка, робуста,
Із цукром і водою,
Посидіти за столиком,
Чи взяти із собою.

Ця церемонія із кавою
Зробила нас залежними.
Від запаху, від смаку
І настрою безмежного.

Увечері чи зранку
Мені завжди цікава.
Не можу насолодитись,
Бо це мій напій - кава!
15.11.2023

КИЇВ

Це не мій Київ -
Він зовсім інший.
Звичайно, він справжній,
А може і ліпший!

Мій провінційний,
Тихий і мирний.
Цей невпізнанний,
Зовсім не смирний!

Це не мій Київ,
Тут править жага,
Гроші, відвага -
Наче Чикаго!

«Це моє місто» -
Вірш не про мене
Та це столиця -
Люблю, напевно!
15.11.2023

ЕМОЦІЇ

Винен сам
Мав давно зупинитись
Забути про те,
Що не сталось в житті.

Не рухати мрії,
Які мали зустрітись.
Давно не чекати
Стосунки не ті.

Та якось, на звичці,
Шукаю проблеми,
Минаю відверті
Розмови з собою.

Вони не чекають
Замовчані теми,
Бо все відмінила
Зустріч з тобою.

Це ніби стихія
Перевернула,
Знищила ранок
А може і день.

Та що вона замість
Мені повернула?
Невпевнений спадок
Забутих пісень!

Це ніби відвертість
Про час, що минув,
Який не поверне
Ніколи назад.

Я впевнений вперто -
Не все промайнуло!
Твій погляд відвертий -
Це мій зорепад!
18.11.2023

ХОЛОД

Знову зима,
Мокра та рання,
Холод пронизує
Думки уві сні.

Ти дуже далеко,
Самотнє кохання!
Тебе захопили
Сни запальні!

Ми наче обоє
На різних планетах,
Живемо невпопад
День або ніч.

Нас лише холод
Зловив у тенета,
А пристрасть взаємна
Штовхає навстріч!
20.11.2023

ВСЕ Ж ТАКИ

Ти все ж таки кохаєш:
Непевно, таємниче!
Та зовні, все як завжди,
Байдужість на обличчі.

Лиш очі чарівниці
Всю душу відкривають!
Я знаю - не холодна -
Ти все ж таки кохаєш!

Ти любиш надто сильно,
Буває, відчайдушно!
Пручаєшся, тікаєш,
Можливо, дуже слушно.

Це почуття надміру
Виснажує і мучить!
Ти любиш надзвичайно -
Розв’язка неминуча!

Пручаєшся даремно -
Це почуття з’їдає!
Воно досить потужне -
У тебе не питає!

Поводишся пасивно,
Щоб вчасно відступити.
Ти все ж таки кохаєш -
Що будеш з цим робити?
23.11.2023

РІЧКА – ЧАС

На дворі листопад -
А в серці лиш весна!
Хоч плине час,
Красу він оминає!
Бо надто недоторкана вона!
Хіба ріка - це перешкода,
Якщо дівчина кохає?

Ми можем разом перейти
Цю річку – час,
Якщо бурхливі води
Не лякають!
Скажи, чи маєш сили ти?
Чи може почуття
Майбутнього не мають?

Яке воно – не відає ніхто!
Та невідомість
Моє серце не торкає!
Для мене головне -
Чи поряд той,
Кого я вибрала!
Не заблукай,
Бо я тебе чекаю!
24.11.2023

НЕ ТРИМАЮ

Пробач!
Сьогодні я сумую -
Не хочу думати про вічне!
Я почуття свої марную -
Забув про погляд твій магічний!

Пробач!
Тебе став забувати.
Загасло сяйво фантастичне!
Більше не маю, що сказати -
Забув усміхнене обличчя!

Пробач!
Все стало незнайомим,
І в цьому не моя провина.
Байдужість відібрала мову -
Краса згасає невловимо!

Пробач!
Мабуть все недоречно -
Ти намагаєшся забути.
Та те що зараз заперечно,
Могло палким коханням бути!

Пробач!
Тебе я не тримаю,
Бо не цікаве чорно-біле!
Я кольорове пам’ятаю -
У ньому була твоя сила!
27.11.2023

БУТИ СОБОЮ

Бути жінкою -
Це проживати
Кожну хвилину
Знову і знову!

Бути собою -
Відверто кохати,
Ігнорувати
Інтриги і змови!

Світитись красою,
Як має бути!
Вроду свою
Дарувати гідному,

Мати серце,
Добро не забути,
Та ніколи
Не терпіти негідників!

Бути жінкою -
Це дуже важко
В світі жорстокому
Де править сила!

Не переймайся -
Люблю твою казку!
Будь такою, як завжди!
Відпочинь, моя мила!
29.11.2023
КИЦЬКА
Я зовсім не кицька
Та котів я люблю!
Я можу подряпати,
Вразити серце!

Хоча я маленька,
Вкушу до болю -
Нехай не чіпає,
Нехай не сміється!

Мене зачепило,
Що він був слабкий.
Могла, як дівчам,
Я ним керувати.

А вийшло, що поруч
Лиш простір пустий,
Коли на весь голос
Хотілось кричати!

Я плачу -
Мене ніхто не втішає!
Бо є гострі кігті
Й недружні слова!

Я та, хто себе
Лише поважає,
Ніхто не потрібен -
Залишусь сама!
(навіяне вірусним What a pussy…) 29.11.2023

ЖІНКА-МРІЯ
(пісня)

Усе це не наснилося,
Бо стверджувати смію -
Не кожному судилося
Зустріти жінку-мрію!

Спіткати не очікуєш,
Бо те, що треба маєш
Та почуття втомилися
Нікого не кохаєш.

Робота та обов’язки -
Усе заполонили,
Забрали, чим захоплений,
На що немає сили!

І раптом щось відсунулось
Немов світ захопила
Ця зустріч випадкова,
У серці посвітліло!

Тепер усе змінилося
На краще – в це я вірю!
Бо зовсім випадково
Зустрів я жінку-мрію!
30.11.2023

ОБРАЖЕНА

Ти вмієш ображати: завуальовано, невпинно.
Все прикриваючи красивими нечемними словами!
Щоб відчувала, ніби я у всьому винна,
Бо зруйнувала те, чого не трапилось між нами!

Твої образи дуже елегантні і солодкі,
Що непомітно моє серце отруїли хвилюванням!
Перед очима проминають настрої пророчі,
Які вкрадаються, як сумнів: “Може це кохання?”

Твоїм отруєним словам не можу довіряти.
Себе давно я знаю і не можу помилитись.
Таких зарозумілих типів оминаю,
Щоб перед ніжними образами
Всім серцем не скоритись!
01.12.2023

ТУРБУЄ

Я виплесну мрії
На розумне чоло,
Можливо якась
До серця дістане?!

Немає туги
За тим «не було».
Я хочу лише
«Що було» і «стало»!

Не здійсниться те,
Що чуття не змогло.
Залишу собі
Байдужість мовчати.

Аби на душі
Ніщо не шкребло,
Аби забуття
Не ставило грати!

Можливо колись
Забуду усе -
Твої почуття,
Що мене схвилювали!

Та зараз мене
Турбує не це -
Я хочу, щоб більше
Любов не страждала!
04.12.2023

МРІЯ

Вважаєш, що я твоя мрія?
Ніколи такою не була.
Не хочу давати надії -
Я серце твоє не почула!

Бо стукіт не був біля мене.
Здавадось, це лише мана,
А пристрасть твоя вогненна
Лише безнадії омани!

Якби я тебе сприймала,
То ночі б наповнились жахом!
Я просто без тебе не спала б,
А ледве жевріла від страху!

Тоді би боялася того,
Що вже тебе не побачу!
Не слухалася би нікого,
Бо знала б, інакше я втрачу,