09.07.2024

Микита Рижих. Добірка віршів «Микита Рижих. Добірка віршів «У джмелів два серця»»

***
чайка не знає що не може літати тож зрештою летить
пір'я залишилося лежати на підвіконні
пір'я вже не може вважатися пір'ям у зв'язку з відсутністю птаха
пір'я може перетворитися на сувенір
пір'я може перетворитися на прикрасу давньої людини
пір'я може перетворитися на знахідку антрополога
пір'я може перетворитися на що завгодно
але ж де нині подівся птах

***
Дме без щік і язика у фіртку порожньої оселі. Покинутий дім гріє лише сподівання. Залишений будинок добива пліснява пам'яті.

***
Військово поетична криза постаті
Буквар перетворюється на book war
Птах на страх
Біль на смерть

Інтуїтивні посмішки у відповідь на смс
Яке більше ніколи не прийде

***
Занурені у граніт пам’яті
Закарбовані камінням сердець
Замуровані у стіни бажань
Заглиблені в океани сліз

Подушки людей
Нічна чиста джерельна втома
Люди чистоти

Безкінечні трикутники у які тебе було вписано
Ти більше не
Усе вже відомо наперед
Ти більше не
Усе і так зрозуміло наперед
Ти більше не

***
що ти бачиш
внутрішнє кошеня приноситиме в зубах вранці тапки дияволу в обмін на
житлоплощу з вайфай

що ти бачиш будучи сліпим
сексуальна радість притисненого котячою лапою до підлоги мишеня
порнографія ненависті кишками назовні
сонячні зайчики зжерлі повітряними вовками

що ти бачиш
покійний син щоночі приходить уві сні в сльозах і просить воскреснути

***
Небо рухається
Мураха погляду впадає у сугестію життя
Провалля життя після дорослішання

Постарілі діти рушають у прірву
Ту прірву з якої все почалось

Залізний зуб посмішки переслідує незрячих
Попільний ескіз серця б'ється по справжньому

Хто кому випав у життя тієї миті коли мільярд природних випадковостей зійшлися разом?
Статеві вікові фізичні (etc...) випадковості думки над прірвою існування
Екзамен миттєвості клаптик очей поспіх дотику
А над головою небо у безперервному русі

***
Серж за громадянством Лифар
Його тіло майстерно -м'ясне та -небесне
Скільки душ було скалічено в академії його імені
Серж за громадянством Людина
(Покалічені хлопчаки й дівчатка це не дивно для Троєщини)
Скільки слів було вимовчено його губами
Скільки закоханих поглядів (чи є вони в природі?) спрямовано
Ним і на нього (чи стежив за ним Господь
Під час пластичних читай небесних рухів лифаре-тіла
Мурахостаранно перетворених на мистецтво?)
Якби яойщики побачили еластично-
Лифареве дійство то неодмінно б вигадали
Якийсь фанфік типу Лифар♡Кокто
Якби ліві побачили його паспорт
То засунули би власні документи до дупи
Якби праві побачили як губи
Наталії Палей щось шепчуть Лифареві
Вони б нічого не побачили
З іншого боку той самий Кокто
Також відчував себе Кокто-Палей у серце-листях-листах
Що справедливо й для Джека Вільсона
"Торкнися мене коханням природи
А не закоханістю людини" -
Напевне так казала Наталія всім своїм геям
(Тоді так було прийнято гратися в кілька життів)
Будучи Одісеєм москво-імперскотарію
Будучи Євредикою мов і світів
Ах так ще вона крутила інтриги з Ремарком
Від неї тануло серце у лисеняти-Екзюпері
Та рвалися ґудзики почуттів Люсьєна Лелонга
Коли той після роботи не хотів
Падати в обійми чоловіків
І випадав дощем на очі Наташі
О
Тіла скількох чоловіків було від неї віддалено
Тіла скількох чоловіків були для неї віддаленими
Душі скількох чоловіків випадали в провалля
Наталевого мистецтва й відьомства
Як то кажуть людина людині це ніжність
Як то кажуть людина людині це ніж
Але попри все це мав бути вірш
Про українця Сержа Лифаря в обіймах балету
А не про маестро Сержа Лифаря
В обіймах московитської бестії
Перш все це мав бути вірш
Про кохання

***
Я не вмію розмовляти з птахами
Я не вмію співати немов птахи
У мене навіть немає пір'я
У мене є лише перната клітка поезії

***
Наративи зради

Умлаут метелика
Коло диференціації берега
Патетика зелені
Рясніша біля води

Паштет почуттів
Пін'їнь
Змішують з синім
Жовтошкірі зморшки
Новорічного різдвяного
Мандарина

Помідори настряні
Настояні в горнятках
Крові

Град Ворошилова

Місто сонця

***
Якщо твого імені немає в гуглі,
То це означає, що твого імені
Насправді не існує.

Приємно входити в річку,
Приємно виходити з неї,
Приємно бути собою.

Твоє ім'я насправді може
Існувати окремо від тебе.
Присядь, перевір.

Приємно входити в стрічку
Новин, коли це не кримінальна
Вечірня хроніка. Уяви:

Твоє ім'я насправді може
Існувати фізично: мати тіло,
Легені, серце,

І єдине, чого йому може не вистачати
У такому випадку —
То тільки тебе.

INRI. INRI. Cura te ipsum.

Якщо тебе немає в гуглі,
То тебе не існує...

***
Не ліпи мене з глини
Бо вся глина світу колись закінчиться
Намалюй мене фарбою
Але фарба змиється під час найближчого
Дощу

Тоді
Нехай я буду татуюванням
На чийомусь білому тілі
Соковитому блідому тілі
Та хоча б на старому тілі
Соком всередину
Думкою зсередини
Почуттям назовні з
Самого серця шкіри
Чиєїсь білої шкіри
Соковитої блідої шкіри
Та хоча б і старої шкіри

Не ліпи мене з глини
Бо вся глина світу колись закінчиться
Не малюй мене фарбою
Бо вся фарба світу колись змиється

А залишиться лише тіло
Електричне тіло
Сотні тіл
Із вірша Волта Вітмена

Виходить
Америка батьківщина твоя і моя
Батьківщина твоя і моя

Волт Вітмен
Його поховано десь тут
У листі трави

Виходить
Листя трави батьківщина твоя і моя
Батьківщина твоя і моя

Листя трави

***
Полум’яна варта
Літніх лісів

Спинний мозок
Кожного столітнього дерева

Невеличке тім’я
Кожної пір’їни
Лісу

Невеличке пір’я
Кожної перини
Лісу

Невеличке зілля
Кожної перлини
Лісу

Зілля кохання
Стомленої
Білосніжки
До смердючих
Краликів
Карликів