Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 3
БУДЕ ДОЩ
Зібрався з тобою
Зустріти схід сонця,
Почулось:
- Не можу,
Бо завтра буде дощ!
Хотів прогулятися
Містом ходою,
Сказали:
– Не варто,
Бо завтра буде дощ!
Стомився, сумую,
Хмари на небі,
Втрачаю твій погляд,
Бо завтра буде дощ.
Не бачу майбутнє,
Заплутався в нетрях
Плекаю надії,
Бо завтра буде дощ.
Залишся, не йди -
Буде сонце і тепло,
Хоч завтра буде дощ,
Напевно буде дощ!
01.10.2023
НЕ ШУКАЙ
Не шукай ворогів.
Ці знайдуться одразу,
Довго будуть чекати,
Коли ти упадеш!
Важче буде знайти
Дорогих тобі друзів -
Станеш дуже щаслива,
Як одного знайдеш!
Не шукай чоловіка,
Що тебе не цінує
І щоранку тікає
До чужого тепла.
Знай, що це не надовго,
Лише серце марнуєш!
Біль свою не здолаєш,
Щоб душа не пекла!
Не шукай почуттів
З тим, кому по дорозі,
Бо при першій нагоді
На зупинці зійде.
Не шукай також тих,
Хто любити не в змозі,
Бо у них замість серця -
Лише холодом дме.
Не чекай на увагу,
Якщо ти не звертаєш,
Бо тебе не побачать
Понад байдужих спин.
Та того, хто кохає,
Ніколи не кидай!
Може він набридає,
Та це той -
Хто один!
01.10.2023
НЕ ВЕСЕЛО
Не весело мені,
Не бачу сонця в небі,
Минають теплі дні,
Мені це все не треба!
Нехай ідуть дощі,
Закриє поволока -
Вони хоч заливають
Оцей нестерпний спокій!
Навіщо це мені?
Хіба таке я знаю?
У серця запитайте -
Не я – воно кохає!
02.10.2023
НЕРВИ
Нерви - це не стріли Амура -
Вони боляче ранять серце,
Вони просто його розривають,
Від них все навколо палає!
Нерви - це та, хто ховається,
Справжня,
Яку не прикриває байдужість
І навряд чи хто-небудь знає!
Нерви – це занадто натягнуті струни,
Коли тіло поволі вібрує,
Коли звуки гучніші за крики -
Увесь негатив на вас суне!
Якщо не притримуєш нерви,
Це стан емоційного сказу -
З нього вийти важко одразу!
Це - порожнеча, напевно.
Нерви - це шкода, що наробила,
Куди рухатись далі не знаєш,
Коли щось вже змінити не сила,
Своє серце в напрузі тримаєш!
Нерви - коли лікті гризеш гарячково!
Коли випустиш вбивче слово!
Колись нерви свої переможеш,
Все назад повернути не зможеш!
04.10.2023
НЕ ПИШИ
Не пиши мені більше,
Бо світи дуже різні!
Те, чого ти боїшся,
Для мене не грізне.
Де роками працюєш,
Мені це байдуже.
Не пиши мені більше -
Це для мене задуже!
Не пиши мені більше -
Не над тим я сміюся.
Тебе грози заводять,
Але я їх боюся!
Не пиши мені більше,
Ти нічого не знаєш.
Розказати не можу,
Бо мене розгадаєш.
Не пиши мені більше,
Бо очима замучу,
Я спалю твоє серце,
Із коханням розлучу!
Не пиши мені навіть,
Як захочеш кричати!
Не пиши, дуже прошу,
Бо я буду чекати!
04.10.2023
ЧОТИРИ СОТНІ ДНІВ
Чотири сотні днів,
Як вітер промайнули.
Чотири сотні днів
Всю душу сколихнули!
Чотири сотні днів
Наповнили коханням.
Чотири сотні днів -
Назавжди розставання!
Ці дні були, як щастя,
Яке не відбулося!
Це, ніби одкровення,
Яке не прижилося.
Від них замерзло серце,
Всередині гаряче.
Від них застигла посмішка,
Що невгамовно плаче.
Чотири сотні днів
Сторінку прогорнули.
Залишилось питання,
Навіщо все це було?
05.10.2023
РІЗНИЦЯ
Хіба ви не кохали?
Нема різниці – в двадцять,
У шістдесят чи сорок,
А може в сто дванадцять!
Чому це всіх хвилює
Яка у нас різниця?
Якщо людина любить
Й розширені зіниці!
Якщо для нього інша,
Як сонечко на небі!
Якщо він нею дихає
І забува про себе!
Любов буває різна
Як до ікони, жінки,
Або карикатури,
Із кольором картинки.
Яку б любов не вибрав,
Вона є благородна!
Забуть що заздрість каже,
Бо щастя – непідробне.
05.10.2023
НЕ ПОТРІБЕН
Не намагайся зрушити гори -
Це не має жодного сенсу.
Я проїду по серпантину,
Все одно ти мені не потрібен!
Не співай серенади з надривом,
Не ночуй біля мого балкону,
Бо я на ніч вікно закриваю -
Все одно ти мені не потрібен!
Хоч вірші про мене складаєш,
Я вважаю, що ображаєш!
Я словам твоїм просто не вірю -
Все одно ти мені не потрібен!
Що б зробити не намагався,
Час від тебе прискорено плине,
А мене він ще не торкався -
Все одно ти мені не потрібен!
…Я сама! Побісилася трохи!
Всю красу на дрібне розгубила.
Повернути того намагаюсь,
Хто здавався колись непотрібним.
06.10.2023
ВІДПУСТИ ЇЇ
Відпусти її -
Нехай летить!
Хай обпалює крила об сонце!
Відпусти її!
У цю мить
Між собою ви незнайомці.
Нехай робить
Свої помилки,
Які серце обпалять до болю!
Якщо розум
Її не штормить,
Спокутує до повна цю волю!
Було тісно їй -
Нехай щастить!
Може десь знайде нескінченність.
Але щастя -
Це лише мить!
А все інше - звичайна буденність.
Як нап'ється журби -
Не вертай!
Обминула бо світ, що любила.
Все що має -
Залишиться най,
Якщо серце зовсім не розбила.
07.10.2023
ЗЛЯКАЛАСЬ
Я злякалась
Своїх почуттів -
Це не те,
Що раніше траплялось!
Вони мучать,
Біжу я від них,
Щоб ніколи
Не повертались!
Це знущання
Над серцем моїм:
Одночасно
Страждання і радість
Відчуваю на собі,
Цей гріх -
Охопила
Прихована слабкість!
Сутність прагне
Кохати на всі!
Та дихання
Не вистачає.
Я ненавиджу
Себе в собі
Так,
Що сама від себе
Тікаю!
07.10.2023
ШАНС
Ти втратила шанс
У своєму житті
Не стати багатою - ні!
Ти втратила шанс,
Який захотів
Кохати, як уві сні!
Ти будеш любити
Не раз і не два
Лише напів сили, повір!
Та не відчувати,
Що байдуже все,
Бо тягне у пристрасті вир!
Не знаю, напевно,
Як настрій мине
Та знову настане туга!
Бо серце захоче
Повернути усе -
В глухий кут дорога зайшла.
Та це не можливо -
Часи вже не ті.
Минуле пройшло в самоті!
Залишиться спогад
Про те, як колись
Ти втратила шанс у житті!
08.10.2023
НАВІЯЛО
Навіяло вітром
Холодну погоду.
Накликало зиму
Швидку, як негоду.
Де бажана осінь,
Пальто і колготки?
Де дні напівтеплі,
Чекати нам доки!?
Чому це на дворі
Так різко замерзло?
Що хоче природа?
Чом стужею верзе?
Не треба такого -
Повертайся-но просим!
Бо я не гуляла
Свій образ на осінь!
10.10.2023
ТВІЙ СВІТ
Ти така недосяжна,
Ніби зірка далека!
Як до тебе дістатись
Через триста парсеків?
Світ твій – незрозумілий
І не Сонце там світить -
Там високі тороси,
Ще й кристали – не квіти.
Там любов не прижилась,
Лише холод і мряка.
Почуття ще існують -
Їх ховають всіляко!
Не говорять там правду,
Щоб себе захистити.
Процвітає там заздрість,
Та й про що говорити?!
В цьому світі зависла
На «на вимогу» зупинці,
Руки холодом стисло
На чорно-білій сторінці.
Світ – примарні надії,
Що життя надривають.
Не жаліють, не люблять
Про нездійснене дбають.
15.10.2023
У БАЖАННЯ НЕМАЄ ВІКУ
У бажання немає віку,
Його простір – це нескінченність!
Воно мучить усіх для сміху
Й зафарбовує сіру буденність.
Бо бажання – все нездійсненне,
У дитинстві творило казку:
Принци, відьми, кохання вогненне,
Зло ховало свій намір під маску.
Тип бажання – це наші вимоги
Від себе - чарівної з пухнастим!
Кому багатство, а комусь дорога
В ту країну де очікує щастя.
Всі бажання десь і далеко,
Бо не тут і не поряд з нами:
Десь проминув запізнілий лелека,
Пристрасть тиняється чужими ночами.
Щоб не трапилось – до нього не звикну
Хочу все й різноманітне!
У бажання немає віку!
Бережіть - воно дуже тендітне!
15.10.2023
ГРУБИЙ
Нехай буде так, як кажеш!
Не треба мені докоряти!
Я хочу тебе забути!
Не хочу тебе кохати!
Не хочу, бо втратила сили,
Весь час із собою боротись,
Робити вигляд, що милі
Стосунки, в яких сутність проти!
Я знаю, що ти дуже грубий,
Мене весь час ображаєш -
Своїми словами, що гарна,
Що досі мене чекаєш.
Від цього я дуже втомилась,
Сльозами подушку рюмсаю.
Невже, грубіян, не бачиш -
Без тебе я пропадаю!
Я видалила всі контакти,
Ніби мені допоможе!
Тебе, що не розуміє,
Стараюсь на нуль помножити.
Та все це, напевно, замало!
Дарма я свій світ захищаю!
Він дуже сильно змінився.
А як? Уяви не маю!
16.10.2023
КРУЖЛЯЮ
Я не можу зупинитись -
Дуже сильно розігнався.
Вибач – не працюють гальма,
Бо у тебе закохався!
Не працюють повороти,
Налились очі від втоми,
Також виключені стопи -
Пробираюсь на пролом я.
Не цікавить, що навколо,
Вириваюсь на зелене,
Промайнув за колом коло -
Повороти не для мене!
Все катаюсь і шукаю.
Перехід – я не знітився!
Знак про очі споглядаю
І кохати не втомився.
16.10.2023
ЩО ТИ ТУТ РОБИШ?
Що ти тут робиш, самотня красуня?
Чому ця усмішка в мені загубилась?
З такими очима - підкоряй Голлівуди!
А ти серед пагорбів заблудилась.
Погляд твій теплий і дуже привітний!
Від нього, як Сонця, серце розтане!
Спостерігаю за склом непомітно -
Не вбережусь, бо красою притягне!
Місто повз тебе не помічає,
Безликі проблеми заполонили,
Живе своїм ритмом, часом спливає.
Де той, кого очі твої зупинили?
Їдеш життям, за квиток заплатила
Та, раптом, минаєш важливу зупинку!
Стій! Зупинися! Та впливу не маєш.
Як вберегти потрібну годинку?
Вітри чуже за спиною здувають,
Хмари на небі, як виклики сунуть,
Тут вихід один і він щастя не знає.
Що ти тут робиш, самотня красуня?
17.10.2023
