Толя Недоля. Казки з книги Емоції

Толя Недоля. Казки з книги Емоції

ШКАРПЕТКИ

 

            У відомій мережі магазинів торгували одягом і взуттям. Сюди частенько любили завітати модниці і заможні мешканці міста. Магазини були не з дешевих і тому клієнти надавали перевагу покупкам в одному стилі: вони підбирали одяг, шкарпетки, рукавички, шарфи, тощо. Звичайно, що іноді вони знову відвідували магазин, щоб придбати загублені дрібниці. Зазвичай це були шкарпетки.

- Чому це з тобою так часто трапляється?  - запитали Рукавички у Правої шкарпетки? - Де твій Лівий?

- Він надто часто бігає наліво, і я його кинула – відповіла Шкарпетка.

- Але ж ми теж пара! Та ми живимо у злагоді. Чому ви так не можете? – спитали Рукавички.

- Тому, що ви тримаєтесь за руки і передаєте одне одному своє тепло, а ми на ногах і навіть коли нога на нозі, Лівий весь час дивиться у бік красунь, у яких інші барви чи візерунки. – відповіла Шкарпетка. – Він мені не цікавий, ми занадто схожі. Це тому ми губимося весь час одне від одного, бо шукаємо своє кохання. Мені весь час нав’язують його родичів, але мені вони не цікаві, бо я рожевого кольору і надаю перевагу блакитному кольору, або з візерунком. Люди цього не розуміють і весь час носять одноманітні шкарпетки і мені сумно від цього.

            Одного разу в крамницю зайшла Красуня. Вона замовила дві пари рожевих шкарпеток. За нею зайшов Красень – він замовив дві пари блакитних шкарпеток. Коли їхні погляди зустрілись, вони так розхвилювались, що переплутали трохи покупки – взяли по парі рожевих і блакитних шкарпеток. Все сталось так швидко і вони так розгубились, що навіть не встигли познайомитись. Через деякий час Красуня повернулась до крамниці, вона сказала, що десь загубилась спочатку одна рожева шкарпетка, а потім і блакитна і вона вимушена ходити у різнокольорових. Менеджер попросив її присісти і пішов на склад у пошуках пари. Красуня присіла і опустила очі, бо їй було ніяково, що на її ногах шкарпетки різного кольору. Яке ж було її здивування, коли вона побачила чоловічі ноги, на яких з під штанів стирчали різнокольорові блакитна і рожева шкарпетки. Вона підняла очі – це був він, Красень. Нарешті вони познайомились взялись за руки і пішли.

- А як же шкарпетки? - запитав менеджер.

 – Ви знаєте, нам і так подобається! – разом сказали закохані і пісміхнулись.

            Менеджер одразу зрозумів який відкривається ринок для нового товару – різнокольорова пара шкарпеток. В магазині збільшилась кількість покупців, тому що туди стала заходити молодь, яка слідкувала за модою.

           Нарешті Шкарпетка знайшла собі пару за смаком. Світ став яскравішим, а люди більш щасливими, бо з’явились нові барви. А рукавички і взуття з нетерпінням чекають зміни моди, тому що їм теж набридло їхнє одноманітне життя.

18.10.2023

 

 

БАРМЕНКА

 

            В одній з луцьких кав’ярень працювала барменка. Вона була гарна і працьовита. День у день вона готувала каву, смузі, шейки, коктейлі, вигадувала нові напої. А коли закінчувала роботу, приходила у пусту оселю і плакала. Вона була доброю, талановитою, але робота забирала у неї всі сили. Серед відвідувачів було багато гарних чоловіків, які намагалися залицятися до неї, але її серце жодного разу не йокнуло.

            Одного разу до кав’ярні зайшла заплакана дівчина. Очі її були заповнені сумом. Вона замовила каву, сиділа декілька годин, спрямувавши погляд в одному напрямку і мовчала. Олі, так звали барменку, стало шкода дівчину і вона запитала:

- Що трапилось?

- Мене кинув хлопець, якого я кохала! – відповіла із сумом та.

- Чим я можу тобі допомогти? – поспівчувала барменка.

- Ти можеш! – сказала дівчина.

            Вона розповіла, що хлопець постійно ходить у її заклад і дивиться на Олю, не відриваючи очей. Він забув про свою кохану і кинув її, бо сказав, що розлюбив.

- Так що мені зробити? Вигнати з кав’ярні його я не можу, бо тоді люди побачать і перестануть сюди заходити і я втрачу улюблену роботу. Крім того, я така заклопотана, що не маю часу роздивлятися відвідувачів і тому навіть не знаю, про кого ти розповідаєш.

- Я покажу тобі, коли він зайде. – сказала дівчина.

            Через деякий час в заклад зайшов чоловік. Він був гарний, кароокий, атлетичної статури. Дівчина вказала на нього. Чоловік привітався, замовив каву і сів у далекому кутку закладу.

- А він гарний! – подумки вирішила Оля. – Але трохи скутий.

- Це він! – сказала дівчина.- Звати його Ярослав. Я хочу, щоб ти додала у його каву оцю приправу. – сказала дівчина.

- Що це? Я не буду труїти чоловіка! – відповіла насторожена Оля.

- Не бійся! Це не отрута. Це кориця перемішана з перцем, але у дуже особливому співвідношенні. – відповіла дівчина. – Він вип’є напій і обов’язково закохається знову в мене, але не одразу.

- Чому не одразу? – спитала барменка.

 - Тому що кохання, навіяне штучно, має не порушувати стале співвідношення. – відповіла дівчина. – Колись богиня Афродита розкидалась коханням на всі боки, як заманеться. Зевс був вимушений обмежити її дії. З часом Афродита подорослішала, але обмеження залишилося. Якщо кохання навіяне, тоді обов’язково хтось має розлюбити, щоб воно подіяло.

- Тобто, якщо один розлюбить, тільки тоді хтось закохається? Але ж кохання створене для двох. Це означає, що хтось стане нещасливим? – запитала Оля.

- Нажаль! – відповіла дівчина. – Але мені все одно! Я хочу, щоб він був лише моїм! Я залишу цю суміш, а ти додай її у каву. Сподіваюсь це допоможе. Тобі ж все одно? Цього чоловіка ти бачиш уперше? Тобі що з того? І дівчина пішла.

            Оля подивилась на чоловіка, ніби випадково. Він дивився на неї із захопленням. В його очах було стільки пристрасті, що вона зашарілася і відвернула погляд.

- Ні! Я не можу його скривдити! Він такий цікавий і закоханий, що мене саму проймають почуття! – подумала Оля. – Що зі мною? Вся ця історія дуже схвилювала мене!

            Кожного разу, коли барменка працювала, приходив Ярослав і спостерігав за нею. Вона все більше у нього закохувалася. За суміш вона забула, бо залишила на поличці. Та трапилось непередбачуване – Оля застудилася і не вийшла на роботу. Її замінив інший бармен. Коли вона повернулася, бармен розповів їй, що заходила якась дівчина і попросила додати у каву чоловіку, якого звали Ярослав, суміш кориці з перцем. Хлопець пожалів дівчину і зробив кавовий напій.

- Що ти наробив?! – заплакала Оля. – Можливо це було моє щастя!

            Минув час, а Ярослав більше не з’являвся. Але прийшла дівчина весела і щаслива. Вона сказала барменці, що розлюбила Ярослава і дуже щаслива, бо стала подорожувати, насолоджуватись життям. Вона побажала гарного дня і пішла. Більше Оля її не бачила. А одного весняного дня у заклад завітав Ярослав з великим букетом квітів і, ставши на коліно, подарував Олі обручку – він запропонував Олі одружитися бо жити без неї не може. Оля настільки розгубилася, що погодилася – ризикувати далі своєю долею вона не схотіла.

            Чи подіяла суміш? Мабуть так. Але дівчина, яка її передала, не знала, що саме той, хто цю суміш робить, і є людиною, яка втрачає кохання. Бо кохання має бути справжнім, а не навіяним. Інакше не буває! З цього часу кава з корицею стала улюбленим напоєм у молодій сім’ї. Але перець в неї ніколи не додавали – про всякий випадок!

10.11.2023


Читати також