Дитячі вірші про зиму. Іван Сидорчик

Вірші для малечі «В гості йде сніговичок» 

м. Вараш.  2023-2024 рр.

ПРО ДОБРОГО ШПАКА Й БЕЗХАТНЮ БІЛОЧКУ 

Віднедавна диво-дивне
Всім розказують малята:
Шпак віддав свою шпаківню
…Білочці позимувати.

 – Бери, – каже, – дозволяю
Жити в хатці цій, що в мене,
Поки  в вирій я злітаю,
Навесні ж – назад повернеш!

Отож тішаться малята
Тим, що й в білки є вже хата,
Гарно прибрана шишками
У ялиновому храмі.

Й поки шпак десь там мандрує –
У ній білка хазяйнує; 
Усе з вікон виглядає, –
В фартушок зірки збирає
Й дякує шпакові щиро,
Що вже вирушив у вирій!..

ЗИМОВИЙ ЕТЮД

Вечоріє… Вгорі заясніли вже зорі, – 
Тихо палахкотять, мов намиста разок, 
І малює зима в мерзлих вікнах узори 
До сюжетів з вже напівзабутих казок. 
Й виє вітер, мов пес в підворітні голодний, – 
Ніби розповіда, що й йому щось болить. 
Й відусіль сипле сніг у обличчя холодний, 
Й хочеться до вогню, що в кутку 
                                                   пломенить…

2
Вже й зима. Розхурделився вітер,
Увесь світ снігом позасипав,

І на вікнах цвітуть білі квіти,
Що мороз за ніч намалював, 
Й мчать із гірки униз на санчатах
Так, що аж перехоплює дух,
В кучугурах, зі сміхом, малята
Крізь рої снігових білих мух.
Ось уже і зима прилетіла,
Густим снігом усе замела
Й, наче в казці, свої білі крила
Над притишеним світом звела…

ЗАЯЧА МРІЯ

Дуже хоче зай вухатий
В поштарики записатись;
Усіх звірів запевняє,
Що ніде не заблукає,
Бо стежки всі в лісі знає
Й обіця у кожну хату
Вправно пошту доставляти.

 – Отож, – каже, – телеграми
Шліть частіше своїм мамам
Й не соромтесь, сміливіше
Всім листи пишіть у віршах.
Й буду я не лише літом
Адресатам їх носити.

А й в холодну пору сніжну,
Коли скрізь вітри засвищуть –
Радо стану я на лижі,
Й буду пошту доставляти,
Попри все, у кожну хату, – 
Лиш поштариком призначте!

ПО ПЕРШОМУ СНІЖКУ

Облишивши свій барліг, 
Зай побачив перший сніг, 
Що із неба опадає 
І у біле все вбирає. 
Тож з незвички мружить очі; 
По сніжку пробігтись хоче 
Між ялинок, що за рогом, 
Та сніжок морозить ноги 
Так, хоч валянки вдягай, 
Про себе відзначив зай, 
Коли вранці, після ночі, 
Протулив ще сонні очі 
Й «розписавсь» на моріжку 
Першим кроком по сніжку… 

ПОДРУЖКА

Знайшла подругу ялинка,
І зовуть її – Сніжинка,
Та, що вчора з неба впала,
Та –  що в сад  наш завітала
Й засвітилась, мов іскринка,
Чим так тішиться ялинка.
Хто із вас, – усіх питає, –
Ще таку подружку має,
Що в промінні сонця дзвінко
Весь день сяє, мов іскринка?!!

ПЕРЕДСВЯТКОВИЙ ВЕЧІР

Тільки й мови в ці дні, що про свято,
Про надію, що в серці горить,
І ялинкою пахне у хаті,
Й галаслива малеча не спить.
 
Поглядає на небо весь вечір,
Нетерпляче жде Першу зорю
Й між казок, що поспурхують з печі,
Буде втіху шукати свою, 
Що й в снігах на сопілці заграє,
Обдарує теплом в одну мить;
Виборсавшись з мішка Миколая,
Промінцем золотим задзвенить!..

РІЗДВЯНЕ

Вже у небі ясна зоря загорілась, 
Для усього світу радість сповістила, 
Що в яслах Ісусик малий народився, 
Тож радіймо, добрі люди, усі веселімся.
Дякуймо Творцеві за велике диво 
І Божого сина славмо своїм співом, 
І буде і мир в нас, і хліб в кожній хаті – 
Україна наша на пісні багата. 
Тож радіймо, люди, і дякуймо Богу, 
Адже свого сина дав Він нам в дорогу, 
Щоб ми у цім світі марно не блукали, 
По зорі завітній шлях в житті шукали. 
Веселімся, люди, дякуймо Творцеві 
За те, що, мов сонце, в нашій долі є Він; 
Піснею вітаймо за всі дари Бога, 
Адже свого сина дав Він нам в дорогу, 
Щоб ми не журились, марно не блукали 
І завжди надію в своїм серці мали.

СНІГУРІ

Серед снігу у дворі,
Мов жаринки, снігурі
Ще від ночі заясніли –
На ялинку прилетіли 
І підказують малятам,
Як ялиночку ту вбрати
У дворі посеред кленів,
Що одягнена в зелене.
 
Прилетіли снігурі –
Мов гірлянда у дворі
На ялиночці зеленій,
Що стоїть посеред кленів
По коліна в диві білім,
Що неждано прилетіло
Хтозна із яких світів
Подивитись снігурів!..
 

ВЖЕ СНІГОМ ДІЛИТЬСЯ ХМАРИНКА

Вже снігом ділиться хмаринка,
І в розчудесну пору ту
Всім захотілося ялинки  
З сніговичком в своїм саду, 
Де вже дерева в біле вділись
І зирять з подивом в дворі,
Як вмить і снігурі з'явились –   
Мов свічечки при вівтарі!.. 

ПОДАРУНОК ПІД ЯЛИНКУ

Зима подарувала під ялинку
Й для вуханів-зайчаток по сніжинці
І раді тим даруночкам щербаті,
Бо буде їм чим хатку прикрашати
Поміж зелених пахощів ялинки,
Під зорями, які гуртами дзвінко
До них з небес щоночі прилітають,
І з новоріччям всіх довкіл вітають:
І білочок й вухатих зайченяток,
Які, повірте, вже заждались свята
І вкупі розглядають ті сніжинки,
Які зима прислала під ялинку!..

БАБУСИНА КАЗКА

Знову кличе баба з печі
До себе свою малечу:
Годі, рідненькі, , шуміти –
Йдіть-но до мене погрітись.
Й розкажу вам цього разу
Я про справжню зиму казку.
Як вона вітрів наслала
Й все снігами повкривала;
Сполошила завірюхи,
Що кусають ніс та вуха.
Отож йдіть сюди, будь ласка –
Слухати найкращу казку,
Про те, як зима приспіла
Й снігом білим землю вкрила,
Сполошивши завірюхи,
Що кусають вас за вуха!

ЗАВБАЧЛИВИЙ  СИНОЧОК

Маму слізно просить Женька:
 – Наший ще одну кишеньку
На моїм вбранні, до свята, –
Щоб було куди вкладати
Подарунки, які, знаю,
Матиму й від Миколая.
Адже він, розповідають,
Про дітей не забуває.
А ось й голочка слухняна! –
Простягає голку мамі
Напрочуд кмітливий Женька
У своїй маленькій жменьці, 
Адже більше всіх чекає
На святого Миколая,
Який перед святом й досі
Йому все ще щось приносить,
Через що і хоче Женька
Мати й ще одну кишеньку!

ТУРБОТА

Діти в'яжуть у садку
Теплий шарф сніговику,
Що до вікон приблудився, –
Аби той не застудився,
Коли раптом біля хати
Схоче й поколядувати;
Заспівати в цій порі,
Запросивши й снігурів
На холодному вітрищі,
Що між кучугур аж свище.
Тож неважко, кажуть діти,
При цім ділі й застудитись.
Й, попросивши в когось пряжі,
Гуртом теплий шарфик в'яжуть…

ЗАЯЧИЙ МАРАФОН

Взимку в зайців за селом
Є цікавий марафон:
Під ніч з лісу вибігати
Й між сніжиночок-джмелів
Що є сили забігати
Аж до крайніх хуторів,
Бо ж цікаво, як там, в хатах,
Поживається малятам
Якраз перед Колядьми
Серед білої зими,
Що хурделить за вікном, –
Ось такий в них марафон!

НЕ МОРОЗИВО, А ТАК…

Щедро снігу сипнув вітер
Й внук зраділий запитав,
Хто морозива насипав,
Але цукор з нього  …вкрав?

Через що і не смачнюче,
Каже, диво те на смак,
Лиш холодне і колюче, – 
Не морозиво, а так..

Й буде іще довго в хаті
Про сніжок той говорити:
Не вдалось посмакувати, –
Піде сніжки в двір ліпити,

Де в деревах свище вітер,
Лист останній з них зірвав;
Скрізь морозива насипав,
Цукру лиш пожалкував…

КАЗКАР
 
Коли день вже догоря –
Діти діда-казкаря
обступають біля хати
Й просять казку розказати,
Ту, що й вчора, – найгарнішу;
Тоді дід кахикне в тиші
Й оповідку свою давню
Трішки жартами приправить
І розповіда малечі
Диво-дивне цілий вечір, – 
Аж допоки ніч над ними
В небі місяця підніме,
Нагаптує зір круг нього
І схова в туман… дорогу,
Де весела  дітвора
Ждала діда-казкаря
З його мудрими казками,
Що й тепер живуть між нами
Й, коли вечір йде до хати,
Кличуть всіх у свої шати!...
 

АПЕЛЬСИНИ

Роздають усім гостинці
Й внук, здивований, питає:
Чи, бува, не на ялинці
Арельсини виростають?

Бо, коли летять сніжинки
Й Новий рік вже наступає –
То чомусь біля ялинки,
Їх найбільше і буває!

Й марно щось тоді дитині
Заперечливе казати,
Коли повно апельсинів
Під ялинкою у хаті!..

ХУГА

Хуга вечір починає
Над селом, що вже дрімає;
Білими крильми лякає
Полохливі, в небі, зорі,
Що згори усе дивились
Й, схоже, впавши, теж втопились
У снігах, що не вщухають
Й все на світі замітають…

В ПОДОРОЖ ЗА …НОСОМ

Коли темна ніч настала
Й вже морозець обпікав – 
В гості до сніговика
Дременув вухань зухвалий.
Бо коли вдень бігав босим,
Біля хутора, в ліщині,
То уздрів, що замість носа,
Хтось тому ввіпхнув морквину.

Через що, як темно стало –
З лісу він й попер зухвало,
Щоб, як всі вже ляжуть спати,
Скарбом тим поласувати.
То нічого, – оком косить, –
Що той буде вже безносим
В крутій кучугурі хату
Із Рябком охороняти
Й, спільно з ним, в морозну пору
Рахувати в небі зорі,
Таємничі, величаві, –
Яких  морква – не цікавить.
Тільки й того, що поглянуть,
Як він голими полями
Промайне в снігах до хати, – 
Щоб …сніговика обняти,
Як не раз робив це й досі, –
Щоб украсти в того носа!

У ЗИМОВОМУ ДВОРІ

У дворі сніговичок
Із морквиночкою-носом,
Подає свій голосок, – 
Рукавички уже просить.
 Каже, що в мороз такий,
Коли скрізь вже іній білий –
Зовсім руки задубіли.
Й всі брати-сніговики
Рукавички вже наділи.
І, коли степліє день,
Сонце вигляне з-за хати –
Ввесь той гурт в їх двір прийде, – 
До дівчаток і хлоп'яток,
Щоб у сніжечки погратись, – 
Від вітрів сховавши щічки
За пухнасті рукавички,
Які, вчора всі казали,
Діти їм подарували
Й нині, на льоду щербатім,
Теж захочуть покататись
Й з кимось в сніжечки погратись!..

ЧОГО БОЇТЬСЯ СНІГОВИК?

До морозів, певне, звик
Біля хати сніговик,
Що під вишнею присів, –
Лише ніс почервонів,
Одягнувшись в синій іній,
Хвацько зроблений з морквини,
Та, біда, попавсь на очі
Зайцеві, що серед ночі
До села був завітав,
Біля вишні побував
І той ніс поцупить хоче…

ШЛЯПКА

Заглядаючись в вікно, 
Наче в дзеркальце, під свято –
Приміря сніговик …шляпку
З довгим гусячим, пером.
Прагне теж прихорошитись, – 
Щоб сподобатися дітям,
Які зранку вже гуляють,
В кучугурах в сніжки грають;
Та синичкам й горобцям,
Які також не вгавають
Й про щось з ними розмовляють.
Певне, хочуть розказати,
Що цьогоріч знов на свято
Прилетять до них до хати,
Щоб, як всі, пощедрувати.

Отож, схоже, й сніговик,
Попри заметіль та вітер,
До них мріє долучитись,
Через те, після зарядки,
Й приміряє оце  шляпку
В кучугурі, під вікном,
З гарним, гусячим пером!..

ПИРІГ

З двору всіх сніговичків
Дітлашня в свій дім позвала,
Й поки пирога ламали –
То вони й …порозтавали.

 Й пройма діток подив щирий:
Куди гості їх поділись
І де зараз всі із тих,
Кого звали, щоб пиріг
Із піснями розламати?
Бо ж є – лиш калюжа в хаті!..

ЧТИВО ДЛЯ СНІГОВИЧКІВ

Зговорившись, крізь сніги
Дві розгарячілі мишки
Сунуть для сніговичків,
Що стоять в дворі, по книжці.

Нехай, кажуть, хоч в свята
В кучугурах не скучають,
А гуртом казки читають
Й про мишей, і про кота,
Що їх в двір, було, загнав,
Де вони, в комірці тісній,
Де весь день тоді ховались,
Книги ті і підібрали,
В палітурочках облізлих.

Й прочитали. А тепер, – 
Для усіх розповідають,  
Їх несуть  …й сніговичкам, –
Хай і ті щось почитають, – 
Поки ще різдвяне свято
Й часу вільного багато!

МІНЯВ ЗАЙЧИК КОЖУШОК
 
З неба падає сніжок,
Для зими малює крила,
А у зайця кожушок
Зовсім сірий, зовсім сірий. 
І, заглянувши в садок,
Розмірковує вухатий,
Як йому той кожушок
Та й на білий поміняти, 
Щоб між сосен та дубів,
Де також сьогодні свято,
І від лиски, й від вовків
Без страху йому ховатись… 
Голова від дум – як дзвін;
Дрижаки по всьому тілі.
А уранці зирк – а він
Уже теж, мов сніг той, білий 
Біля сосен та дубів,
Що про щось своє шуміли
В розмаїтті свіжих снів, 
У святкових шубах білих…

ЩЕДРУВАЛЬНИКИ З БАРЛОГИ
 
Між снігів, що аж під стріху,
Знов від хати і до хати,
Прихопивши торбу сміху,
Йдуть ведмеді щедрувати. 
Не схотілось їм в барлогах
До весни відпочивати,
Кажуть: не болять вже ноги –
Хочеться й потанцювати, 
Коли гамірно так в селах
Й, навіть попри вітер дужий,
На своїй струні веселій
Вони грають навіть в стужу!

ПРО ВНУКА І ЙОГО ВРЕДНУ КИЦЮ

Знов, забравшись на полицю,
Що із стіночки звисає,
Внучок  киці рукавиці
Другий день вже вибирає.

Заховалась бо під ліжком
Й, щоб не обморозить лапи,
Не йде гратися у сніжки, –  
Каже, дуже хоче спати.

Тому він часу й не гає,
Й серед всього на полиці,
Так настирливо й шукає
Отій киці рукавиці;

В двір виманює з-під ліжка, –
Щоб пограти з нею в сніжки!

ЧИТАННЯ

Внучка всім розповідає,
Що у світ казок втікає,
Після всіх уроків, нишком,
Коли має гарну книжку.

Головне, – сміється мило,
Що читати вже навчилась
Й може й меншенькому брату
Іноді щось почитати,
Коли той не хоче спати,
Й, щось мугикаючи нишком,
Зазира до неї в книжку.

БАЖАННЯ

Кажуть, вчора заєць зрання
Загадав собі бажання,
Щоб в полях не було пусто,
Завжди, й скрізь росла капуста,
Моркви вдосталь було в нього.
Й щоб в вовків втомились ноги,
Аби в лісі не гасали
І усіх не загризали.

Ось такі учора зрання
В вуханя були бажання,
Та як тільки він проснувся
Й кругом себе оглянувся –
То побачив, що скрізь – пусто
Й навіть поле без капусти,
Лише сніг та вітер віє –
Гасить свічечку надії,
Що, було, так розгорілась
Й душу заячу зігріла.
Тільки вже сніги безкраї
В вітер все те задуває…

СНІГОВА БАБА

Випав сніг 
Й зайчата радо
Ліплять знов снігову бабу,
Бо та, що ось тут стояла –
За цю ніч взяла й розтала
І стежиною крутою
У ярок стекла водою,
Залишивши на відкосі
Лиш морквинку з свого носа.

Та вухаті не тужили – 
Вмить той ніс, з морквини, й з'їли
Й нині вгадують, сердиті,
З чого ж бабі ніс зробити, –
Тій, що з снігу, під кущами,
Ліплять знову цілий ранок
Для прикраси під ялинку.
Де взять ще одну морквинку,
Коли лід вже під ногами
Й все заметено снігами?!

В ГОСТІ ЙДЕ СНІГОВИЧОК

З неба падає сніжок –
І у казочці тій білій
Дітлахи сніговичок
У дворі собі зліпили. 
Та схотілося йому
Прочинити чиюсь хату
І, наперекір всьому,
Тихо в гості завітати. 
Для забави,  просто так, 
Аби трішечки зігрітись,
Лиш не добере ніяк,
Що подарувати дітям. 
Рій сніжинок, що летить,
Заквітчавши небо синє,
Чи добрячу, що стримить
Замість носика, морквину? 
Чи, з голівки, решето,
Що, замість вушанки, з тину,
Або шарф бабусин, той,
Що гойдається на шиї?.. 
Ось такі в сніговичка
Зараз думи невеселі:
Вступить в хату, наче в храм, – 
Прошмигне в людську оселю, 
Де в печі вогонь горить, – 
Й хоч кортить у гості дуже, 
Та від нього вже за мить
Лишиться лише… калюжа… 
То чи варто тоді йти,
Стукатись до когось в хату,
Як по нім лиш ківш води
Згодом буде парувати?! 
Думав так сніговичок
Поміж яблунь, в казці білій,
Де, гурточком, під вікном,
Дітлахи його зліпили…

З ЗАЯЧОГО ЖИТТЯ…

Зай вдягнув сьогодні зранку
Теплу шапочку-вушанку,
Бо зима вже завітала;
Морозища защипали,
Піднялася завірюха 
І вже мерзнуть зайцю вуха.

Ну а ще, в досвітній тиші – 
Сняться заю   й гарні лижі,
Чи, як в дітлашні, санчата.
Тільки де ж  їх зараз взяти,
Коли сніг все замітає,
Й кожен те добро шукає
Й по горищах, й в магазинах, –
Забавляночку на зиму?!!

ЗИМОВИЙ ЗАЙЧИКІВ ПИРІГ

Зай уперше вгледів сніг
І зліпив з його пиріг,
Тільки ж той пиріг розтав
Й вже за мить водою став.

Й дивувавсь зай, скільки міг:
Де подівся мій пиріг,
Над яким трудивсь я дуже?
Й де взялася ця калюжа
Біля печі, під ногами,
Де й не пахне пирогами?!!

ЗАЯЧІ СМАКОЛИКИ

Зай із снігу своїм дітям 
Взявсь оладочки ліпити; 
На столі їх розкладає, 
Але як пекти – не знає. 
Бо ті тануть біля печі. 
Й сумно заячій малечі, 
Що довкола вже сідає 
Й біля татечка весь вечір 
На смаколики чекає. 
І щось хоче підказати, 
Заглянувши в мудру книгу, 
А ті – лише тануть в хаті, 
Скільки б зай круг них не бігав. 
Й доведеться зайченятам 
Знов на травку налягати, 
Що крізь білий сніг пробилась, 
Що від осені лишилась…

ЧОМУ СМОКЧЕ ВЕДМІДЬ ЛАПУ?

У ведмедя, у Потапа
Якось діти запитали:
 – Ти навіщо смокчеш лапу
У своїй берлозі-хаті,
Коли вже зима настала?

Й відповів старий бурмило
На оту цікавість милу,
Що за те цілує лапи
Він всю зиму в своїй хаті –
Що ще й досі пам'ятає,
Як він мед у них тримає,
Хоч від краю і до краю,
Наче бджоли, сніг кружляє;
Все довкола замітає
І його …у сон вганяє 
Аж до самої весни, – 
Поки пріч морози всі
Заберуться з його лісу,
І схвильована берізка,
Що довкіл струмки побачить –
Соком з радості заплаче…
Так довідались малята,
Чом в ведмедик смокче лапу!

ЗА ЩО ДВІЙКА?..

 – Я й не знаю, кому двійку 
Оце вчитель наш вліпив, –    
Каже діду, що сидів
Біля хати, внук Андрійко.

 – Чи мені, що щось не вивчив
І, як слід, не відповів,
Чи тобі – що перед цим
Ти мене …не похвалив.
І я, й зовсім збайдужілий,
За книжки уже й не брався, –
Все з мобільником впражнявся,
Думаючи, що все знаю;
За уроки вже й не брався – 
І ось уже й двійку маю…

ЛЯЛЬКА

Знов сусідська внучка Галька
Робить з бульб для себе ляльку, – 
З ягід – очі-намистинки,
На голівочку хустинку
Й навча диво те співати,
А коли не хоче спати –
Пробує й заколихати,
Щоб тій сни хороші снились
Й очі, з ягід, не сльозились.

Ось таку для себе ляльку
З картоплинок робить Галька,  
Щоб не нудитись без діла.
Робить так – як баба вчила
Яка теж в малих ходила
Пішки під столом по хаті
І не мала із чим гратись…
Тому й бралася ладнати,
Як оце сьогодні Галька,
З картоплин для себе ляльку…

БІЛЯ ШКОЛИ

Сміху  на увесь куток,
Сумний – лиш сніговичок
Й зве його школяр, з книжками:
 – То ходім до школи з нами.
 – Не піду, я ж там – розтану!
Тому й мушу тут стояти, –   
Піж ялиною з шишками,
Розмовляючи з пташками,
Вас, щасливих, зустрічати
Щодня зранку, біля біля школи,
Куди не піду ніколи,
Навіть на урок останній, –
Бо за мить вже там …розтану…

СНІГОВИК

Дітлахи взялись  питати
У свого сніговика,
Як зумів він не розтати,  – 
Таємниця в тім яка?

– Бо ж, – говорять, – о пощезали
Вже набридлі холоди;
Навіть річка – й та порвала
На собі вже всі льоди,
Що її іще тримали
Й кудись хвилями погнала.

Й сніговик на те малятам
Лише щиро розсміявся:
 – Щоб на соці не розтати – 
Під ялинку я сховався;
В її вічну прохолоду, –
Куди сонце не заходить..

Але вітерець війне – 
Й мене звідси прожене,
Наказавши не вагатись
Й аж за рік сюди вертатись,
Коли знову із снігами
У ваш край зима нагряне,
Щоб було із ким малятам,
Коли схочуть, в сніжки гратись
І, ховаючись від вітру,
Знову тут когось ліпити…

СВЯТО

Школа двері прикриває
Й після всіх наук хлоп'ята
Знов до лісу поспішають –  
Сік березовий пускати.

Хвацько веліки сідлають
Й, зупинившись під вербою,
Звуть сніговичка з собою,
Що стеріг усе ще хату,
Та, не маючи з ким гратись –
Теж сплива уже водою.

І, подібно ангелятам,
Не забувши давні звички,
Мчать до лісу сік збирати, – 
Мов дзвінкі струмки до річки,
Яка теж уже проснулась
Й всім під сонцем посміхнулась;
І дорослим, і малятам,
Що в усім шукають свято!

КІТ

Кіт вмостивсь на лаві скраю,
Взяв газеточку, читає
Й сердиться в вечірній тиші:
Що не пишуть в ній …про мишок, –
Хоч би десь, задля забави, –
Уминаючи котлети
Із газетою на лаві…

ВІДЛИГА

Сонечко зайшлося сміхом,
В синім небі виграє,
Й капотить уже із стріхи –
Сніг останній розтає.

Й подалась кудись струмками
Пісня  талої води,
Де під зорями-свічками
Вчора ще мороз ходив

І не думав про відлигу,  – 
Ще  беріг добро своє,
Де тепер вже решта снігу
Під промінням розтає!