Толя Недоля. Вірш і казка про Музу

БЕЗЖАЛЬНА МУЗА

Десь загубилась Муза
Прикмети: дуже гарна,
Холодна і мовчазна,
Знайомитися - марно.

У неї гострий розум,
Гнучке і гарне тіло,
Вмить заведе знайомство,
Якби лиш захотіла

Ця Муза небезпечна,
Роздряпає все серце.
Хвалитись недоречно,
Бо, мабуть, розсміється.

Поет шукає Музу, 
Бо дуже полюбилась.
Без неї втратив розум,
В душі щось надломилось.

Її мета безжальна,
Бо загубила цноту.
Не визнає кохання -
Лаштує на роботу.

Нащо митцю ця Муза,
Йому це невідомо.
Але в житті без неї
Вже наступила втома

09.09.2023

МУЗА

    Одного разу в Луцьк приїхав чоловік. Він був уперше в місті і нікого не знав. Гуляючи містом, він зайшов в заклад перекусити. До нього підійшла дуже незвична дівчина з гарними очима, які випромінювали красу і зацікавленість у Поетрі – так його звали. Він захотів з нею познайомитись, але дівчина лише назвала своє ім’я. Ім’я було дивне – Муза. Поетрі запитав красуню чи сама вона.
-Ні! - коротко відповіла Муза. 
-Чому тоді ви виявляєте до мене інтерес? Я б навіть сказав, що ви закохані в мене! У вас же стосунки! - спитав чоловік. 
-Бо я твоя муза! - відповіла Муза. - Всі музи закохуються у творців, яких надихають! І всі музи намагаються закохати в себе поетів, художників чи письменників! Без цього  не буде натхнення!. 
-Але ж у тебе є хлопець і ти його кохаєш? - спитав Поетрі. 
-Звичайно! Але це інше. Я його кохаю, як самка самця! До тебе інше відношення. Моє кохання до тебе – це емоційний резонанс, який розриває серце і душу! Це не тілесне кохання!
    З того часу Поетрі, як навіжений, почав писати. Він створював вірш за віршом, поему за поемою. Якщо у нього не було натхнення, він приходив знову, щоб надихнутися красою Музи. Так продовжувалось довго і Муза завжди давала йому примарну надію на взаємність. Тобто ця взаємність існувала. Але вона була іншою, ніж просто кохання. Це було емоційний зв’язок.
    Але поступово натхнення згасало, а Муза почала віддалятися від Поетрі. 
-Чому? - одного разу запитав художник. 
-Я молода муза, ти у мене перший  творець, якого я надихаю. Я не впоралась зі своїм призначенням, тому маю піти! - сказала Муза. 
-Як же не впоралася, якщо я пишу гарні вірші і людям вони подобаються! - сказав Поетрі. 
-Та ні! Ти так гарно пишеш, що я сама почала в тебе по-справжньому закохуватись! А це неприйнятно, бо у мене є хлопець! - відповіла Муза. 
-Я вже декілька місяців тебе не надихаю, а насолоджуюсь твоєю творчістю! Я вже тобі не потрібна і моя присутність вже немає сенсу! - сказала красуня.
-Пробач і прощавай мій Поетрі! - сказала Муза і зникла. 
    Поетрі довго страждав, а потім знову почав писати, бо Муза залишилась в його серці! Назавжди!

09.08.2023