Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 1

ЗАЧІПАЄ

Мене оточує краса,
Порушує мій спокій.
Вона в очах, в словах, в думках,
У почуттях глибоких!

Вона - не гори і ліси,
Хоча і там палає.
Ні, це – чаруючі жінки -
Мій погляд завмирає!

Одна занурена в себе,
А інша - у кохання.
Якщо інтригу заплете,
Не вирватись навмання.

Мене в обіймах запальних
Краса весь час тримає:
Втішає почуття міцні,
Хоча своїх не має.

Хоч переслідує краса,
Від неї я страждаю!
Бо не неприступна, як завжди!
Навіщо зачіпає?
09.09.2023

ОСТРОВИ

Знову наснилась,
Ніби вчора
Мене твій погляд турбував,

Зелено-синє сіре море,
Від хвиль
Не слухався штурвал.

Мене несло 
До тебе вітром,
Мілини ледве я минав.

Не знаю скільки миль 
За світлом
До твого серця прямував?

Але до нього 
Не добрався -
Там гострі рифи мовчазні.

Лиш сліз солоних
Нахапався,
Бо змили хвилі крижані.

Навіщо снилася –
Не знаю
Можливо щось недоказав,

А може
Острови шукаю,
Де б своє серце прив’язав.
10.09.2023

НАБРИДАЮ

Моя красуня, де ти є?
Чому ховаєш свої очі?
Чому ти шансів не даєш?
Така краса хіба не злочин?

Хіба вона не викликає
Лиш заборонені бажання?
Моя зухвалість щось дає? 
Поважний привід покаранню?

Бо роздивляюсь як богиню,
Погляд шукає нездійсненне,
Бажання б’ється об гординю,
Збиває почуття натхненне.

Хіба красуні не потрібен 
Чаклун, що здійснює бажання,
Порив душі наповнить співом
Про справжнє і палке кохання?

Моя красуня, відгукнись,
Бо голос мій вже захрипів.
Що набридаю – не журись, 
Бо дуже бачити хотів!
12.09.2023

БИТВА

Ти знову це зробила -
Розірвані контакти.
Ти думаєш – це сила -
Ні, емоційна слабкість.

Вкотре себе боїшся,
Не знаєш що робити.
Любов вважаєш лишньою -
Це спроба відступити.

Хіба себе надуриш,
Якщо хвилює серце?
Не зможеш, не забудеш,
Бо почуття сміється.

Воно тебе замучить,
Сни перетворить в жахи
І особистість скрутить.
Спинися, бідолахо!

Ця битва безнадійна-
Кохання не здається!
Переживеш спокійно,
Лише коли минеться.
13.09.2023

НЕГАТИВ

Ти знову непомітно
Живеш, спостерігаєш.
Життя твоє буденне
Набирає негатив.

Невже своє таким
Ти щастя уявляляєш?
Воно напевне
Накопичує розрив.

До ночі зранку
На нерадісній роботі.
За день збирається
Заряд мирських проблем.

Весь час нервуєш,
Ніби ти на взводі.
День пропонує
Купу нецікавих тем.

Звикаєш до того,
Кого раніш кохала,
Як до чогось звичайного:
До крісла чи ТВ.

В житті ти кращого
Напевно, що не мала,
Тому - серед речей, 
Що роздратовують тебе.

Можливо в цьому щастя - 
Чахнути спокійно,
Не поспішати і триматися тепла?

Та почуття, 
Що душу розривають сильно,
Весь час нагадують
Що ти по-іншому б змогла.
14.09.2023

ШРАМ

Тебе немає вже 
В моїй уяві!
Залишився лиш слід,
Глибокий, рваний слід.

Мовчазні звуки в пам’яті,
В напівтемряві,
Що ранять і болить,
По-справжньому болить!

Це ніби мряка,
За якою заховався
Туманний образ твій -
Далекий, нечіткий.

Я відновити риси 
Намагалась,
Та він уже не мій -
Скоріш за все чужий.

Розвіється туман,
Із ним наше кохання,
Бо не судилось нам -
Пройшлось воно по нам.

Лише у спогадах
Примарне милування
І цей глибокий шрам -
Нагадування нам.
15.09.2023

СТРАШНА СИЛА

Поранене серце
От-от розірветься.
Я втратив надію 
Та любов не здається!

Не вірю у щастя
Та в очі нещирі.
Якби ви хоч знали,
Наскільки красиві!

Настільки,
Що душу мою розривають!
Та розум торочить -
Лише забавляють.

Вони лиш погратись 
Зі мною хотіли,
Вони ж бо сміялись -
Любов ця неспіла.

Вони ще зелені
І сни не глибокі.
- Вона не кохає,
Так дай же їй спокій!

- А як же ці очі?
Там пристрасть вирує.
Я хочу відчути -
А може врятує!

Не вір у ці очі,
Бо занадто вродливі!
Загублять твій розум - 
Краса - страшна сила!
16.09.2023

НЕ БУЛО

Все тихо, як завжди,
Тебе не чутно,
Ніби не має гострих відчуттів.

Лише турбує те, 
Що незабутнє,
Чого не було в нашому житті.

Твоя краса
Так сильно зачепила,
Що досі хвилювання не пройшло!

Так і живу
І мрію, моя мила,
Про те, чого ніколи не було.
17.09.2023

ВЧИНКИ

Ти дивишся на все своє життя
І бачиш неприкрашені картинки.
Знай – ти не контролюєш почуття,
Лише відповідатимеш за вчинки.

Можливо відчуття уже не ті,
Роки минулі розбиваєш на частинки.
Давно не маєш перших відчуттів,
Залишились лиш спогади про вчинки.

Згадалась пристрасть, що закручувала в ріг,
Забуті й непробачені обличчя.
Пускала тільки тих ти за поріг,
Кого упізнавала твоя звичка.

Кулись усе піде у забуття,
Забудеш до кого вели стежинки.
Залишаться лише ті почуття,
Які не визнавали твої вчинки.
17.09.2023