Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 6

ДИВНА ГРА

Ти наче незнайомка -
Холодна і ворожа,
Що робить вигляд:
- Я тебе не знаю!

Розносишся вітрами,
Кружляєш, як сніжинка,
І створюєш морозні перепони
Ніби граєш.

Але я пам’ятаю іншу,
Не промерзлу,
Яка всю кригу
Почуттями розтопила!

Яка боялась
Не лише за власну вроду,
Але й хотіла, щоб її 
Боготворили.

Ця потаємна 
Зовсім протилежна -
Гаряча, нелогічна 
І чутлива!

Вона не хоче 
Втратити відверте,
Бо щось 
Занадто сильно зачепило!

Відкрито хоче 
Свою кригу показати,
Щоб вразити болюче 
В саме серце!

Невже тобі приємно 
Роль цю грати?
Скажи собі - ти думаєш насправді
Що минеться?

А якщо ні? 
Тоді що будеш з цим робити?
Лише негласно, безнадійно 
Споглядати?

Ця гра без виграшу!
Чи доля посміхнеться?
В ній ми обоє 
Можемо програти.
09.12.2023

ВІДВЕРТА ПРАВДА

Усі бояться правди.
Вона надто відверта,
Не змінюється, справжня
І напрочуд уперта!

Ця правда ріже очі,
Коли їх прикриваєш.
І слухати не хоче,
Якщо не так вважаєш!

Одразу не повіриш,
Бо каже неможливе!
Нікому не довіриш,
Бо надто це важливо!

Жаліти - це навряд чи,
Тим паче догоджати!
Якщо ти їй не вдячний,
Вона буде чекати.

Ця правда неймовірна,
Бо світ весь відкриває!
Вона сміливих любить,
Відвертих поважає.

Боятись не потрібно,
Бо випливе назовні.
Сприймай її як справжню,
Прожити щоб на повну!

Якщо за неї справді
Ніколи не боліло,
То жалкувати мав би -
Несправжнє пролетіло!
10.12.2023

СЛОВА

КОЛИСЬ – проїхала,
БУЛО – забула!
Минає віхами
Моє МИНУЛЕ.

БАЖАННЯ – вицвіли,
ЛЮБОВ – стомилась!
Моя ДОВІРА
Десь надломилась!

ЩО ДАЛІ? – мряка!
БУТТЯ – питання?
Чи не розвіється
Моє КОХАННЯ?

ХОТІЛА – збилося,
МОГЛА – відкинула,
Від болю РОЗУМ
Ледь не покинула!

ЧЕКАЮ  - марно,
НЕ ЗНАЮ – важко!
Себе замучу -
Вдягаю МАСКУ.

В БАЙДУЖІСТЬ – граю
Ковтнула КРИГУ.
Коли настане
Моя ВІДЛИГА?

МАГІЧНІ ТЕРМІНИ
Мене тримають.
Чи я не висохла?
Чи ще кохаю?

НЕЯСНІСТЬ створює
Мені ПРОБЛЕМИ!
Вже ЧАС ЗАБУТИ
ТОКСИЧНІ теми!
11.12.2023

СПАЛАХИ

Ненавиджу твою красу -
Вона засліплює!

Ненавиджу твої слова -
Вони поранили!

Ці відчайдушні балачки
Ні з чого зліплені!

А очі фантастичні
Вже приманили!

Я далі нехтую,
Та блиск притягує -

Нехочу і не можу 
Відірватися!

Навіщо мої нерви
Ти витягуєш?

Не маю сил -
Ось ось можу зірватися!

Ти граєш почуттями,
Ніби м'ячиком!

Ти кроїш моє серце
Гострим поглядом!

Щоразу знову дуриш, 
Ніби спляча ти,

Або дратуєш мозок
Теплим спогадом!

І знову споглядаю
Вроду здалеку.

Надалі твої очі
Серце мучуть!

Не знаю - це видіння
Або спалахи?

Та впевнений -
Холодна і колюча ти!
13.12.2023

ОБМАН

Усе ламається,
Усе руйнується,
Свої спогади не знайду.

На емоціях 
Все фіксується,
Та втрачається на ходу.

Ніби вчора
Лиш познайомились,
А сьогодні забули знов.

Відчуваю -
На нервах скоїлось
І насправді то не любов!

Негативом
Серце проїхало,
Теплу радість втоптало в сніг!

Бо спочатку
Пристрастю з’їхало -
Напролом зробити не зміг!

Ну а потім
Ще звинуватило,
Ніби безлад задумав сам!

Не було
Чому руйнуватися,
Із спочатку - лише обман!
14.12.2023

ІМ’Я

Колись це було просте ім’я -
Звичайне, 
Нічого важливого.

Забарвилось раптом воно
Твоїм Я
І стало особливим!

Тепер у нього 
Нове життя -
Звучить, лунає мелодія!

Воно повернуло
Мене з забуття,
Зігравши чарівну рапсодію!

У серці, в устах
Уві сні, як струмок,
Воно, наче сурми і дзвони.

Люблю це ім’я!
Воно личить тобі,
Минаючи всі заборони!
15.12.2023

ВИНО

Гадаю, що вино – не допомога!
Воно не вирішить твоїх мирських проблем!
Ласуєш ним неначе на підмогу?
Насправді труїш себе алкоголем.

Забудеш негаразди не надовго -
І знову сьогодення поглинає.
Воно тебе затягує, немов би,
Та виходу простого не буває!

Вино - це не порадник у стосунках -
Не згладить гостроту твоїх тривог.
Вино лише дорога за лаштунки
Того, що ви не вирішили вдвох!

Бокал чи два вина і вже здається,
Події не важливі навкруги!
Та потім все болить, назовні рветься -
Ніяк не позбавляє від туги!

Якщо життям ти хочеш керувати,
Відомо як, бо це не дивина!
ТИ маєш власні рішення приймати
Сама, а не просити у вина!
17.12.2023

ЛЮБОВ

Що ж? Я продовжую жити!
Без тебе! Як і раніше,
Повільність безкрило носити.
З тобою було б яскравіше!

Погляд неначе в екстазі
Стимулював поза правил!
Я довго вештався в часі,
Шукав – не знаходив прогалин!

Твоє життя дуже швидке
Та час минає повільно!
В ньому ти, наче рибка, 
Бо почуваєшся вільно!

Я навпаки – буденний,
Час, як стріла, пролітає.
Дивлюсь нерухомо, непевно.
Може про мене не знаєш?

Можливо я - лише мить,
На яку не звернула увагу!
Щось на льоту майорить,
А ти не відчула наснагу?

Надто ти емоційна,
Хочеш усе і одразу!
Якщо не так, як хотіла,
То відчувала образу!

Любов – ти занадто яскрава -
Мені від тебе спекотно!
Ти веселишся, в забавах,
А я залишаюсь самотнім!
19.12.2023

НЕ ВИСТАЧАЄ

Мені для щастя не вистачає подиху,
Не вистачає кроку,
Не вистачає руху, 
До легкого дотику!

- А якби зробив? Нічого не було б? 
- Не знаю! Не впевнена!
Можливо й неможливо!
Я просто забула б!

Тому, що не вірю я в щастя з тобою!
Це сенсу не має!
Я б зомліла в обіймах!
Я просто би втратила волю!

Ти надто гарячий для мого льоду!
Ти б страждав!
Плакав і мучився!
Я б розтанула згодом!

Я знаю про тебе усі таємниці.
Ти не покинеш,
Спати не будеш,
Щоб лише доторкнутись, лише подивитися!

Ти не повториш помилку удруге,
Бо не виправиш цю - 
Себе не згадаєш,
А мене не повернеш і будеш любити,
Страждати від туги!

Тому подумай, тому наважся,
Тому зрозумій,
Чи ти справді кохаєш?
Тільки поквапся,
Бо для щастя з тобою подиху не вистачає!
19.12.2023

ФОРТУНА

Скрізь роки шукаю,
Спотикаюсь.
Іноді знаходжу
Не впізнаю!

Потім розумію,
Що вже втратив.
Своє серце
Щастям не збагатив!

Б’юсь, кричу, сумую,
Сперечаюсь.
Що робити?
Відповідь не маю.

Знову в відчаї
Занурююсь у мряку.
Де вона сховалась
З переляку?

Як знайти? -
Заплутане питання.
Як забути, стримати
Бажання?

У «що» і «як»
Втручається випадок -
Непомітно накопичується
В спадок.

Долю цю
Ніяк не подолати -
Тягне вниз,
А я хочу літати!
20.12.2023

ПОШУКИ

Шукав тебе роками і століттями,
А ти ховалась поряд непримітною.
Ти виявилась дуже непривітною:
Холодною, сліпучою, тендітною!

Цю непривітність досі не подолано,
Бо серце замуроване, заховане!
Відлуння лине спогадом і спомином
Чекаю, що відкриється схвильоване

Не викрито, не зроблено, не сказано -
Наповнилась забутими образами!
Обрізані, розкатані, розмазані,
Майстерно ззовні, як свої, нав'язані!

Забути, не пробачити, закреслити,
Не бачити, не чути, не попестити.
Стратегія ця досить обґрунтована
Та що робити, якщо ти схвильована?

Якщо кохання в собі не утримати -
Не стукає, а стало гучно гримати.
Замучить, не пробачить, не жалітиме,
Лише назовні виплисти волітиме!

Не має шансів, що в тіні зостанеться -
Воно ж бо сильне, неодмінно станеться!
20.12.2023

ДАЙ МЕНІ ЗНАТИ

Напівтемрява, напівсвітло,
Ти непомітна.

Музика тиха, соната чи фуга - 
Знімає напругу.

Очі лукаві, блиск із вогнями -
Холод між нами.

Губи яскраві з присмаком кави -
Дуже цікаво!

Я би прилинув до спілого тіла - 
Бачу відливи.

Місяць блищить, воно майорить,
Ніби горить!

Дай мені знати, щоб не кохати -
Буду страждати!

Не намагайся ховати майбутнє -
Ти незабутня!
22.12.2023

МІЙ ЧАС

Мій час минув -
Нічого не зробити!
Стомились крила,
Що несли колись.

Мій час минув,
Нема вогню любити.
Іде від мене сила -
Тягне вниз!

Не те щоб здався,
Та напевно марно
Я б’юсь об стіну
Нездійсненних сподівань!

Це випадково сталось,
Ти занадто гарна!
Дивлюсь я на картину
Моїх пристрасних бажань!

Це ніби просто, 
Але як усе складно -
Знайти цікавість
У твоїх очах!

В них темний космос,
У них вогонь безладний,
В них вся яскравість
Та безмежний сум у почуттях.
22.12.2023

КАВОВІ ФЕЇ

Ніби все просто:
Взяв зерна, обсмажив,
Залив це окропом -
Ось напій купажем!

Робуста міцна
Та арабіка кисла -
Виходить не присмак,
А смаку намисто!

Цей напій чарівний,
Бо хочеться більше!
Зовсім не похмільний,
Не знайду я ліпше!

Його приготують
Лиш кавові феї.
Рецепти не скажуть -
Тримають ідеї.

Завжди подають
Як картину барвисту!
Без вас сумно жити -
З Різдвом вас, баристи!
23.12.2023

СІРІ ОЧІ

Сірі очі з блакиттю,
Нащо ви турбували?
Закохали ви миттю
Та холодними стали!

Сірі очі з блакиттю,
Що від мене потрібно?
Зір виблискує хіттю,
Але погляди срібні.

Сірі очі з блакиттю,
Мене досі хвилюють!
Хочу бачити небо -
Лише мармур малюють.

Сірі очі з блакиттю,
Світитесь однаково!
Якщо я не помітний,
Не побачать нікого!

Сірі очі з блакиттю,
Що сказати – не знаю!
Хоч в лазурі є пристрасть -
Сіре – перемагає!
24.12.2023

ПОЗА ЗОНОЮ ДОСЯЖНОСТІ

Сумую, як і раніше,
У некомфортній тиші.
Тут небокраї інші -
Ти поза зоною досяжності!

Проходжу всі зупинки,
Дивлюся у шпаринки:
Кав’ярні, кіно, ринки -
Ти поза зоною досяжності!

Питаю у таксистів,
Кур’єрів і модистів -
Відповідають стисло -
Ти поза зоною досяжності!

Як пояснити серцю,
Що може все минеться,
Що пристрасть розів’ється? 
Ти поза зоною досяжності!

Мене давно забула,
А може і не чула.
Ця зустріч проминула -
Ти поза зоною досяжності!

Твій номер набираю,
А інших я не маю,
Із відчаєм шукаю -
Ти поза зоною досяжності!
25.12.2023

БУДЬ МОЇМ НЕБОМ!

Я хочу бути небом,
На яке ти б дивився!
Я хочу бути сонцем,
На яке ти б молився!

Я хочу бути зорею,
Від якої ловив би промені!
Якщо любиш плавати стомлений,
Я буду теплим морем!

Я буду тебе тримати,
На хвилях своїх колихати,
Щоб занурити у обійми -
Блаженствувати спокійно!

Я стану твоїм повітрям,
Щоб легко було вдихати!
Я б віяла тихим вітром,
Щоб болі твої приспати!

Забудь усіх, окрім мене,
Бо краса моя шалена!
Назавжди втратиш спокій
І стане серце студене!

Не будеш спати ночами
Зачарований цими очами,
Бо занадто вони яскраві
Вони серце твоє схвилювали!

Мій назавжди - я це знаю!
Будь моїм небом, бо кохаю!
28.12.2023

СТАНЬ

Стань добрішою -
Не трави себе холодом!
Не мори душу
Крижаним голодом!

Стань теплішою -
Не нищ серце
Гострою кригою, 
Щоб ожило з відлигою!

Стань чутливішою -
Не грай почуттями інших,
Тому що ти їх
Нищиш!

Стань сміливішою, 
Якщо сутність бажає!
Життя одне
І швидко минає!

Стань справжньою,
Обережно користуйся
Вродою,
Бо наділена нею Природою!

Зрозумій: твоя краса –
Це зброя!
Не знущайся з тих,
Хто захоплений тобою!
30.12.2023

З НОВИМ РОКОМ!

З Новим роком!

Нехай буде все, крім цих!
Тих, хто нищить наше буття,
Тих, хто кидає в нас ракетами,
Тих, хто їздить по нас танками з кулеметами.
Тих, хто ненавидить, що ми не вони,
Що ми інші! Що нам добре без них!

Ми можемо образити ненароком,
Але не приймемо цих за своїх,
Бо їх існування – це не життя!
Ми кращі за них, бо ми з букетами,
Солодощами йдемо до рідних, уникаємо гріх.

Ми б воліли побачити цих на інших планетах,
На таких, де були б тільки вони -
Поз’їдали б одне одного від злоби та страху!
Нехай знищують себе, збиваючи плахи.
Нам їх не шкода, нехай відлітають далеко -
У пекло!
Бо вони Чужі! Не з нашого тіста зроблені -
Вони злобні!

Без цих ніхто не буде плакати!
Без їхніх чорних думок в голові,
Без божевільних лідерів, ідей.
Без цих паскудних людей
Чи нелюдів!

З Новим роком! 
Який без цих!
Там де спокійно. 
А їм побажаю, щоб усе повилазило боком!
01.01.2024

Я ПЕРЕСТАВ

Я перестав дарувати квіти -
Сліпуче-білі, як гострі крижинки!
Такі ти не любиш - нагадують зиму,
Твій холод чомусь чекає на літо.

Я перестав казати приємне -
Бо ти сприймала, як невід’ємне,
Наче нудьга це, повсякденне,
Щось без емоцій - доволі буденне!

Я перестав звертати увагу -
На піклування ти не зважала,
Ніби в своїх проблемах кружляла,
Не відчувала жагу і спрагу!

Я перестав милуватись красою,
Бо очі твої перестали світитись!
Звичайно, я хочу бути з тобою,
Та з вдаваним льодом не можу миритись!

Я перестав – засумувала,
Ти зрозуміла про щось особисте!
Багато про себе почула, дізналась,
Когось ніби втратила дуже близького!

Тепер страждаєш сама – наодинці,
Очима нервово мій погляд шукаєш!
Можливо ще досі ти пам’ятаєш
Букет білих квітів з моїм теплом
В серединці!
02.01.2024

ЛЮБОВ-НЕЛЮБОВ

Любов – нелюбов – як розібратись?
Як зрозуміти те, що важливо?
Чи можна миттєво в когось закохатись
Та так, щоб у грудях усе защемило?

Любов-нелюбов – як врятуватись,
Щоб це почуття не зачепило?
Чи можна від нього якось сховатись,
Щоб це божевілля нутро не спалило?

Любов-нелюбов – вічна дилема!
Сьогодні все добре – завтра проблема!
Мариш – не мариш, що з цього маєш?
Або небайдужа, або не кохаєш!

Любов – нелюбов – заплакані очі!
Знову щастя десь промайнуло.
Чи може бажання тебе не забуло,
А просто любов від чекання заснула?
03.01.2024

Я Б

Я б весь час на тебе дивився,
Аж поки б очі не заболіли,
Аж поки б повіки мої не зомліли
Та все одно б не насолодився!

Я б подовгу дослухався до звуків,
Приклавши до твого серця вуха!
Почути хотів би цей схвильований шурхіт -
Я дуже протяжно б цю мелодію слухав!

Не знаю як довго напувався б губами,
Їхньою спрагою, тремтінням, смаками!
Усі відтінки солодкого б спробував,
Яскравий букет і терпкість вподобував!

Уважно слухав би як ти мовчиш -
Твій голос би відлунням порушував тишу.
А ти вдавала б,  що нібито спиш -
Своє хвилювання ховала б поглибше.

Ти знову ніби не поглядала б,
Робила б вигляд, що я непомітний.
Я зрів би, як очі твої запалали,
Хоч зовні здавалося б, що непривітна!

Я досі соромлюсь за слабкість свою,
Бачу як ти із собою борешся.
Коли біля тебе - я наче в раю!
Чи впевнена ти, що ця казка повториться?
04.01.2024

БІЛЬШЕ НЕ МОЖУ

Пробач!
Я більше так не можу!
Ти відбираєш мої сили.
Мене добило не життя -
Твоя краса мене скосила!

Знекровили безсонні ночі,
Коли вві сні удвох кохались,
Дивились на яскравий місяць
І до безтями цілувались!

Та це лише мої думки -
Мене й надалі сторонишся,
Очима в саме серце разиш -
Не маю сили боронитись!

Для тебе гра, а може й помста,
За мою впертість і відвертість!
Ти користуєшся красою,
І демонструєш свою зверхність.

Не маю зброї від чаклунства -
Мене зненацька захопила!
Хоча у чаклунів не вірю,
Не сперечаюсь, врода – сила!

Навіщо я тобі потрібен?
Що буде далі? Зупинися!
Ти мрієш про розбите серце?
Невже не бачиш? Я змирився!

Хіба такі прекрасні очі
Залишать шанс на порятунок?
Я визнаю цю перемогу!
Спиши її на свій рахунок?

Як будеш діяти надалі?
Чи остаточно заморозиш?
Мене нема в твоїй уяві -
Пробач! Я більше так не можу!
05.01.2024

ВІДЧУВАЄШ

Все розумієш, 
Все відчуваєш.
Ти проганяєш -
Повертаєш.

Хоча б ще раз
На тебе гляне,
Ще раз відчує
Цю оману!

Міркуєш
Мабуть безнадія!
А як солодко -
Ти ж бо мрія!

Чиясь,
Кому не вберегтися,
Кому ти снишся
В ейфорії!

Кому без тебе
Важко жити!
Ти ж гарна -
Як не полюбити!?

Усе сприймаєш
Та чекаєш:
А може 
Саме той?
Ти ж не знаєш -
Відчуваєш!
06.01.2024

КРАСА - ЦЕ ЗБРОЯ
                                    
Краса – це зброя!
Зрозумій!
Не тільки ти сама 
Захоплена собою!

Не тільки ти сама
Уражена,
Своїм зображенням!

Краса – це зброя!
Коли не маєш наміру
Дивись,
Щоб не поранила!

Бо, може пошкодуєш
Ти колись,
Що серце заболіло
Десь,
Чиєсь!

Краса – це зброя
Ще хтось досі
Не оговтався
Від неї:
Життя не клеїться,
По долу стелиться!

Краса – це зброя
Її відчуєте обоє.

Використовуй обережно,
Якщо байдужий,
Щоб разила обмежено!

Не бийся нею 
Навмання,
Бо не врятує незнання
Від вражених,
Навік ображених.

Краса – це зброя
Випадкова -
Користуйся!
Коли поцілиш,
Будь готова!

Бо тебе жертва
Не чатує -
Твоя краса її
Врятує!

Краса – це зброя
Небезпечна -
Усіх вражати
Недоречно!

Вона жива,
Вона у спогадах -
Для обраних!
06.01.2024

ВСЕ, ЩО Є

Це – все, що є:
Твій погляд і усмішка!

Це – все, що маю!
Може мало трішки?

Та я щасливий навіть цим -
Я світ не так сприймаю!

Нехай все буде так, як є -
Я більше не чекаю!

Один лиш погляд - це й усе!
Хтось скаже, що замало.

Хтось має більше, чи усе,
А щастя не спіткало!

Оберігаю те, що є,
Бо я щасливий! Знаю!

Твій погляд, усмішка твоя -
У серці все тримаю!
08.01.2024

НЕ ТЕ

Ти довго не вірила у неможливе,
Не хтіла бачити чогось важливого.
Ти чула настрої лише миттєві -
Тебе заплутали сни несуттєві!

Ти перешукуєш оте, що поряд,
Втрачаєш рідний, привітний погляд,
Скликаєш зайвих у своє серце.
Ти терпиш, плачеш, що все минеться!

Не брала щире, що дарували,
Тікала в себе, бо тебе гнали,
Пізнала щастя, яке не мала,
Та дійсна правда роздратувала!

Слова не кажеш, які не ріжуть,
Усе дратує, але не ніжить,
Клянеш думками свою натуру,
Тримаєш пристрасть у темних мурах!

Навколо близькі, як випакові!
Вони не вірять - ловлять на слові.
До тебе тягнуться - ти проганяєш!
Чи там, красуне, себе шукаєш?
10.01.2023