Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 9

Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 9

КОХАННЯ ТВОЄ

Воно - завжди поряд!
Воно мучить до болю!
Воно радість і смуток!
Усе відкрите і скуте!

Це відверто й нестерпно!
Воно стукає вперто!
Ти його відганяєш,
Борешся і не приймаєш!

Смієшся з нього
І плачеш!
Йому навряд чи 
Пробачиш!

Не зможеш його забути,
Не хочеш про нього чути,
Ненавидиш потім згубиш,
Назад повернеться – пригубиш!

Тремтиш від нього до нервів!
Воно буває не першим!
Але навіки і справжнє!
Кохання твоє - щастя завжди!
14.02.2024

ОБРАЛА

Я вже обрала! Він не ідеал:
Смішний, незграбний,
Говорить не вміє!

Та нащо ідеал,
Коли я поряд з ним
І моє серце від кохання мліє?

Я можу пошукати ще когось
Та я не маю зайвої потреби!

Мене хвилює лише він.
Примарний принц
Мені не треба.

Я знаю, він завжди 
Захоплював мене:
Він добрий, неревнивий, працьовитий.

Коли додому стомлений прийде,
Я шию хочу серцем оповити!

Він відчуває, що його люблю!
На почуття також відповідає!

З тобою все життя я проживу!
Скажи мені, як сильно ти кохаєш?!
15.02.2024

БОРОТЬБА

Боротьба з почуттями
Наводить на роздуми -
Ніби змагання 
Серця і розуму.

Ця боротьба
Доволі жорстка
Між лівою й правою
Ділянкою мозку!

Вони змагаються
Хто стане сильнішою:
Там де логіка -
Чуттям не втішно!

Де почуття -
Нема розрахунку.
У цьому двобої -
Любов на рахунку.

У протиборстві
Не має сенсу -
Усе формується 
В єдиному центрі.

Там де пристрасть,
Там і розсудливість.
Долати одне -
Втратити сутність.

Є відчуття
Що до когось притягує - 
Ці емоції
Сам мозок підказує.

Сильне кохання
Дуже вразливе:
Не повернеш,
Те що впустила.

Якщо не тримаєш
Міцно руками,
Втратиш 
Буває нерідко це з нами!

Свої чуття
Має сенс цінувати.
Серце і розум
Мають сказати!

Ти не утримаєш
Те що тікає,
Але що тягнеться -
Не відпускай!

Гра з любов’ю
Немає користі!
Самі з собою
Навіщо боремось?

Якщо маєш сумнів
Що буде зверху:
Буде розумно -
Спитати у серця!
15.02.2024

КОХАЙ НА ПОВНУ

Кохай,
Якщо хочеш жити 
По-справжньому, 
Не існувати!

Кохай, 
Твої груди мають дихати
На повну,
Киснем заповнені!

Щоб опекло,
Коли прокидаєшся,
Без нього маєшся.

Щоби боліло, 
Коли ображаєшся -
З любов’ю граєшся.

Важко,
Якщо без відповіді
В тьмяному освітленні!

Важко,
До сліз доводити -
Очей не зводити!

Сміятися,
Коли не можеться -
Плакати хочеться!

Страждати,
Коли не бачиш -
Собі не пробачиш!

Забути,
Щоб не зустріти -
Поволі тліти!

Краще кохати яскраво,
Щоб серце
З грудей виривалось!

Інакше
Навіщо бути?
Про себе забути!

Живи
Завжди на повне
Серце любові!
16.02.2024

НЕ ЗРІКАЙСЯ

Не ховай серце за стінами!
Воно вирветься -
Не утримаєш!

Не таї почуття за мурами!
Не здолаєш їх
Вдачею хмурою!

Не відводь очі від погляду -
Там приховані
Твої спогади.

Не йди до мети заплутано.
Замотаєшся -
Не розкутаєш.

Не цурайся жити за правдою -
Буде важко
Та виправдано!

Не зрікайся кохання свого
Воно сяє для двох -
Більш ні для кого!
17.02.2024

ПРОКИНЬСЯ

Пробач!
Я не маю достатньо вже сил:
Не можу кроїти
Себе на шматочки!
Це дужче за мене -
Не наповнює крила,
А роздмухує вітром
Як пожовклі листочки!

Без кохання не можу -
Я не живий!
Наче зомбі кружляю
Безперервно по колу.
Я шукаю себе
Через шлях непростий,
Натикаюсь на стіни
Споруд загадкових.

В цих будинках подібних
Видивляюсь любов,
Вглядаюсь в закриті
Запилені вікна.
Ця сіра буденність
Не збуджує кров,
Але не зупинить
Захоплення мрійне!

Я впевнений, пошук 
Мене знову приведе
До твоєї краси,
Що засліплює розум.
Прокинься нарешті,
Кохання прийде,
Коли серце від криги
Розтанути зможе!
18.02.2024

ЯК МОЖЕШ

Живи, як можеш!
Ти зробила вибір свій,
Свого художника.
Він намалює світ надій,
На тебе схожий.

І барви будуть лише ті,
Які вже маєш.
Нових не буде,
Навіть і не мрій -
Це все, що знаєш!

Вже не доступний, ні,
Незвичний світ,
З іншим пов’язаний.
Живи, як можеш,
Бо це вибір твій -
Ми не прив’язані!

Свій шлях 
Обрала, тож крокуй,
Не оглядайся!
На перехрестях не чекай,
Не стій,
Не сподівайся!
19.02.2024

ОДНОМАНІТНІСТЬ

Світ раптом став одноманітним -
Втрачає поступово барви.
Чи то з’явились сни самітні,
Чи то закінчилися фарби!?

Яскраве сонце - в сірих хмарах,
Зелень трави тьмяніє в мряці.
Складно позбутися примари
Ні вдень, ні ввечері, ні вранці!

Гаряче серце спорожніло,
Життя покрилося журбою!
Чекаю, що весною, літом
Я знов побачуся з любов’ю!

Та ти стаєш чужа - нерідна.
Ти віддаляєшся невпинно.
Життя без тебе зовсім бідне -
Мене у вир сумний поглине.

Не вірю я, що буде краще,
Тепло сховалось за горою.
Світло не зникне, а от щастя
Мабуть залишиться з тобою!
20.02.2024

КОХАННЯ - ЦЕ ПРОСТО

Кохання – це музика,
Ноти для серця!
Кохання – це звуки -
Навколо нас ллється!

Кохання – це схлипи,
Настрій плаксивий!
Кохання – залежність,
Без альтернативи!

Це коли настрій
Не може без когось!
Це коли просто
Не бачиш нікого,
Крім неї, крім нього -
Відмова від всього!

Це коли вперто
Робиш дурниці!
Це коли жага
Й не можеш напитись!

Це коли мрія,
Яка нездійсненна!
Це фата-моргана
В пустелі буденній.

Кохання – це щастя,
Якого замало.
Кохання – це зірка,
Яка запалала!
21.02.2024

ТІ, ХТО НІКОЛИ

Моє серце залите чужими слізьми,
Тих, хто раніше серця не мали!
Невже щось змогли зрозуміти вони -
Ті, хто нікого в житті не кохали?

Для них коханням був лише секс,
Спосіб швидко стати дорослими!
Здавалось, лиш в цьому залишився сенс -
Біле життя із тьмяними борознами!

Щоб усі заздрили: - Диви, є мужик!
З ним живе, його обіймає! -
Та пристрасті потяг швиденько б зник
У тих, хто ніколи когось не кохали!

Вони лише шукали процес,
Аби завжди знаходитись зверху!
Без цього - життя їх суцільний стрес,
Якщо їм не моляться люди-жертви!

Від них кохання моє йде,
Ні, воно неупинно тікає!
Існує сумнів, що щастя прийде,
До тих, хто ніколи мене не кохали?
22.02.2024

ЗАБУДЬ

Забудь про неї -
Це лишень був сон:
Хвилюючий,
Яскравий,
Незрівняний!

Навіть якщо
Змінився серця тон,
Не згадуй ці
Нездійснені омани!

Чари здолали
Суперечний світ,
Невизначені погляди
І речі!

Забудь про все,
Бо серця дивосвіт
Відкинув те,
Що стало недоречним!

Звичайно, 
Не загублю я її -
Боюсь, це просто
Стало неможливим!

Бо головне не зникне -
Емоційні дні, 
Що живлять
Це кохання запізніле!
22.02.2024

ЗОДІАК

Куди не глянеш – Вона!
Куди не підеш – Стіна.

Як не роби,
Все одно зробиш не так.
Як подолати цей складний зодіак?

Як вивести на чисту воду знак,
Що тільки наодинці
Хоче визнавати ті бажання,

Які всю ніч її промучили у снах,
Висушуючи сльози із стражданням?

Чи шанс існує
Щоб зробити щось не так,
Як рідкісне сузір’я забажає?

Мабуть простіше
Залишити просто так.
Нехай все ж розбереться,
Бо можливо щось у серці заважає?
24.02.2024

ПОКИ

Поки сперечаємось,
Ми втрачаєм життя!
Поки мовчимо,
Не знайдемо слова ніколи!
Поки ми не викинемо
З голови усе сміття,
Ми не розірвемо
Оце порочне коло!

Поки зневажаємо,
Закінчується любов!
Поки забуваємо,
Вивітрюються думки.
Поки не відчуваємо,
Не грає в жилах кров.
Поки не співаємо,
Ми не почуєм звуки.

Поки з людьми граємося,
Випаровується краса.
Поки ми чаклуємо,
Виснажуються сили!
Якщо довго плакати,
Висохне сльоза.
А потім не пробачимо,
Того кого просили.

Поки ми залежні,
Нас використовують!
Поки ми слабкі,
Про нам ніхто не знає.
А потім швидко згадують,
Упевнено спростовують,
Коли приходить успіх -
Докори відкидають!

Допоки без стосунків,
Шукаємо на щастя,
Втішаємося на людях
Та все в собі ховаємо!
Коли знайдемо хоч когось,
Здається легко вдасться,
Але з холодним серцем,
Навряд чи покохаємо!
24.02.2024

ЗАМОРОКА

Шукаєш зустріч
Випадкову.
Чекаєш, може прийду
Знову?
Але живеш, як жила -
По-старому.

І робиш вигляд, що щаслива.
Та я чомусь не вірю,
Що без мене ще
Можливе 
Безтурботне існування!

Я знаю, що ти ніби 
Вірила в своє кохання,
Мила,
Та чи воно повірило тобі,
Коли зі мною
Говорила?

Не пройде
Цей період швидко:
Без відсторонення, без свідків.
Не запобігти одкровенню
З собою, з марою своєю.

Ти впевнена, що це воно?
Твоє кохання, не вино,
У голові твоїй кружляло?
А може серце не кохало
Давно?

Чи може щастя ти
Не знала,
А сприйняла за нього
Замороку зрання?
25.02.2024

ВІТЕР

Хіба таку утримаєш
Як вітер?
Кохання - почуття,
А не ланцюг!

Чи зміг би я 
Таку красу терпіти,
Коли вітер всередині
Й навкруг?

Хіба такі вітри 
Комусь належать?
Вони, зазвичай,
Слухають себе.

Немає сенсу
За такою стежить,
Бо непостійна,
Омине тебе!

Ганятися за вітром
Безнадійно:
Сьогодні теплий,
Завтра холод йде!

Від неї краще
Серце мати вільне,
Нехай собі
Кудись подалі дме!
26.02.2024

СВІТ

Дивлюсь безсило
Як руйнується мій світ:
Мої надії, сподівання,
Ті, хто оточує мене,
Життя, кохання.
Потроху сповільняється політ
І накопичується
Все, що наболіло!

В новому світі
Я не визнаюсь -
Тут зовсім інші люди -
Світло не так світить.
Куди б не поспішав, 
Я неодмінно запізнюсь,
Тому я добре знаю,
Що мене у ньому
Не помітять!

Знайти собі тут місце
Це не варіант!
Я намагаюсь
Та з мене сміються!
Фантазії не визнаються.
Хіба потрібен тут талант?
Та поки я існую,
Хочу прибрати зайве звідси!
27.02.2024

ПУСТЕ СЕРЦЕ

Мені здається,                                 
Моє серце не стукає,                      
Воно мовчить                                      
Пусте, не наповнене звуками!    

Воно завмерло,                                  
Ніби-то вмерло,                                 
Сухе і безлике,                                  
Раніше було слізми замите!         
                                                             
А ще до цього,                                 
Було наповнене кров’ю,               
До вінців любов’ю.                       
Та все кудись вилилось,              
Порожнечі скорилось.                

Прозоре як скло,
Що не гріє - блищить,
Не наповнює тіло саме -
Лишень щемить і болить.

Я можу його запустити.
Та навіщо? 
Воно не б’ється, 
Як раніше.
Безнадія нищить.

Що з ним робити?
Куди подіти,
Як непотрібне?
Відпустити?

Нехай живе! -
Може хтось помітить,
Хто вміє любити,
Кому важливе
За будь-що у  світі!

А я без кохання
Хочу пожити! 
Вже не сила!
28.02.2024

НЕ ВІДКЛАДАЙ

Не відкладай обійми на потім -
Потім може не настати,
Потім може проминути,
Потім вже не наздогнати!

Не відкладай зустріч назавтра
Назавтра може змінитись
Назавтра може знітитись
Назавтра вже не дочекатись

Не відкладай кохання навпісля
Навпісля ти не зустрінеш
Навпісля ти пошкодуєш
Навпісля вже не твоя пісня

Не відкладай сказати відверте
Відверте – це твоя сутність
Відверте – це та розкутість
Що дасть можливість 
Щастю відбутись!
05.03.2024

ЇЇ СТИХІЯ

Вона загадкова істота:
Поривчаста, як вітер,
Ніби не з крові і плоті,
А зовсім з іншого світу!

Він живить її звабливість,
Красу і дивний характер,
Тендітні тонкі крила -
Всередині - наче реактор.

Грація здатна на різне:
Зненавидить – ти пошкодуєш!
Жадає це серце – візьме!
Ніщо тебе не врятує!

Смілива і обережна,
Першого кроку не зробить!
Її можливість безмежна -
Захоче – такого наробить...!

Життя починається з неї:
Це осінь, зима або літо.
Вона – як сонце на небі!
Тепла захотілось і цвіту.

Весна – це її стихія -
Не може жити без квітів.
Якщо про щастя ти мрієш,
Це Жінка – кого ще хотіти?

Яскраві губи й волосся,
Казкові очі і брови,
Щось в серці знов завелося!
Із святом тебе, загадкова!
08.03.2024

НЕ ПРОБАЧИТЬ

Якщо є потреба в повітрі,
Хіба ти відмовишся дихати?
Тепла не достатньо, чи світла -
Ти будеш у сутінках жити?

Ти досі не зрозуміла,
Що бути без мене не можеш!
Навіщо любов пригасила -
Вважаєш, знайдеш дуже схожу?

Якщо біль турбує нестерпний,
Якщо нема сили забути,
Навіщо поводишся зверхньо?
Не хочеш свій голос почути.

Зарано ти зачерствіла.
Невже твоє серце не плаче?
Життя посіріло, зомліло -
Кохання тобі не пробачить!
09.03.2024

НЕЗВОРОТНІСТЬ

Я намагаюсь все забути,
Тікаю від своїх емоцій,
Твоїм не прагну будь що бути,
Кохання на моєму боці.

Чи є бажання зустрічатись -
Боюсь тобі це не потрібно.
Але тримаєш, ніби в гратах,
Неначе ти на зустріч згідна.

Я ніби поглядом обпікся:
Весь час вживаю ліки часу.
Та до кінця тебе не зрікся,
Бо почуття іще не згасли.

Без тебе жити намагаюсь,
Хоча й раніше був самотнім.
Краси твоєї не цураюсь,
Та відчуваю незворотність.

Я знаю, час так швидко плине,
Життя майбутнє невідоме.
Та, мабуть, ти вже не зустрінеш
Того, хто так полюбить знову.
10.09.2023


ЦЕ ПРО ЛЮБОВ

Це не про безмежний
Простір,
Чи нескінченний
Космос!

Це не про річки
Бурхливі!
Це не про губи
Чутливі!

Це не про сльози
Солоні!
Це не про ніжні
Долоні.

Це не про квіти
Яскраві!
Це не про думки
Цікаві.

Це не про блакитне
Небо,
А про любов
До тебе!
11.03.2024

РАНИ

Твоє життя змінилось:
Любов твоя забилась,
Синці є і подряпини,
Чом привід не заплакати?

Та плакати несила -
Емоції зморили!
Нутро все спорожніло,
Надміру заболіло!

Затягуються рани
Із холоду й омани.
Та відновитись важко -
Біль не дає поблажки,

Бо рани ці глибокі -
Замучили нівроку,
Пошматували серце -
Так просто не минеться!

Що з цим робити – знаєш.
По-справжньому кохаєш!
Якщо мрія знайдеться,
То щастя повернеться?
11.03.2024

ТВІЙ СВІТ НЕ ПУСКАЄ

Ти знову снишся, красуня,
Далека і недосяжна!
Твій світ для мене нелегкий,
В твій світ достукатись важко.

Я в ньому наче чужинець,
Якого не розумієш.
Я помиляюсь і винний -
Мене навряд чи жалієш.

Я роблю все ніби гірше,
Хоч наміру цього не маю!
Не розмовляю як інші,
Тобі це незвично й лякає.

Ти знову снишся, красуня,
Холодна і мовчазлива.
Можливо, просто байдужа,
А може дуже вразлива.

Твій світ віддаляється швидше,
Ніж ти собі уявляєш.
Не маю сумнівів більше -
Твій світ мене не приймає.
12.03.2024

НЕБЕЗПЕЧНА

Ти гарна, але далека.
Яскрава, але не тепла.

Така краса хвилює,
Не гріє, лиш дармує!

Врода твоя мовчазна -
Словами неосяжна!

Дивлюся - і не бачу,
Яку ти маєш вдачу.

Кричу – мене не чуєш.
Кому любов даруєш?

Кого заворожила?
Кого зі шляху збила?

Твій погляд небезпечний!
Та час не безконечний.

Врода струмком збігає
Тому, хто не кохає!

під час ракетної небезпеки, 14.03.2024

Читати також


up