Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 8
НЕ ПЛАЧ
Не журися красуне -
Я недалеко.
Поплач на моєму плечі!
Упевненість маю,
Тобі ж бо нелегко -
Складні насуваються дні!
Суворість з’їдають
Твої палкі сльози.
Звичайно, що я потерплю!
Не плач, моя мила,
Зимові прогнози
Покриють яскравість твою!
Ти сильно стомилась,
Твоє ніжне тіло
Бажає кохання й тепла!
Згадай, коли поглядом
Світ зупинила
І серце моє обпекла!
Я знаю напевно,
Що ти не бажала
Мені ні страждання, ні зла!
Але що ж поробиш,
Подія ця сталась,
Якою б вона не була!
Не плач моя мила -
Я серцем зігрію,
Якщо затулила імла!
Пробач, що не сила
Забути твій погляд,
Бо серце спалила дотла!
23.01.2024
РИТМИ
У ритмах ми губимо
Дихання.
Ритми нам змінюють
Темп!
У ритмах співаєм,
Заливаємось сміхом ми.
У ритмах що хочем
Берем!
Ритми - це стук
Барабанами.
Ритми – це серцебиття.
Ми дістаємо і б’ємо,
Захекавшись,
Все чого хоче життя!
Ритми -
Це наші емоції
Рвуться назовні як рок!
Ритми - це суміш чуття
І вібрації,
Пристрасті перший дзвінок!
Ритми – це наше найсправжнє!
Ритми – це наше буття!
Тільки буденна
І сіра безритмовість
Нас позбавляє життя!
23.01.2024
СЛІПИЙ
Я, ніби сліпий,
Натикаюсь на стіни,
Нічого не бачу,
Лише множу сивини.
Питаю – не чують!
Співаю – не вірять!
Довкілля міняється
Незрозуміло.
Тож я заблукав -
Не знаю де сутність!
А може вона
Мені не доступна!
Замінюю дійсне,
Яке неприступне,
На щось фантазійне -
Віртуальну присутність!
Світ наче без правил -
Вони лиш для мене!
Порушити їх
Я просто не можу!
Тому я блукаю,
Бо часу замало,
Шукаю на поспіх
Своє Я безіменне..
24.01.2024
РІЗНА
Красуня номер один
Чекає твого дзвінка.
Красуня номер два,
Ображена – не хвилюєш.
Красуня номер три
Каже сухе па-па!
Красуня номер чотири
Дується – не турбуєш.
Дівчина номер один
Закохано дивиться в вічі.
Дівчині номер два
Крига у серці личить.
Дівчина номер три
Малює яскраві губи.
Дівчина номер чотири
Своє віддзеркалення любить!
Та, що номер один,
Собі в номер два суперечить.
Вона ж, але номер три,
Від чотири себе убезпечить.
Плутані номери
Ненавидять нескінченність.
Перша, друга... усі
Нищать сіру буденність.
Цих красунь я люблю -
З ними жити не сумно!
Знати де з них яка -
Складно і нерозумно!
26.01.2024
МИ РІЗНІ
Комусь по-справжньому,
Комусь – забава,
Комусь від серця,
Напруга спала.
Хтось закохався
До безтями.
Хтось заховався
Від обману.
Комусь терпіти
Немає сили.
Когось хвороба
Підкосила.
Хтось почуття
В собі тримає.
Чом так трапляється -
Ніхто не знає!
Ми дуже різні,
Життя прощає.
Та більш рідніших
Не буває!
29.01.2024
СКАЖИ ВІДВЕРТО
Здається стомленість
Досягла апогею.
Чи це зима,
Чи то Психея
Красою душу захопила
І розум швидко закрутила?
Емоції сягають через край!
Зажди, красуня,
Постривай!
Скажи чи любиш?
Чи заради втіхи
Мене ти мучиш, задля сміху?
Скажи відверто!
Бо болить нестерпно серце!
Може зглянешся на мить?
Не будь уперта!
Кохання може твоє спить -
Лише чекає,
Що годливість перестане
Бути зверху?
30.01.2024
МЕНІ МРІЄТЬСЯ
Мене хвилює
По-справжньому,
На всю силу,
На все дихання,
Захекавшись!
Мені потрібно
На всю потужність,
До болі в м’язах,
До тремтіння,
Щоб аж сіпало!
Мені хочеться
На весь голос,
На всю музику,
На весь оркестр,
Аж паморочиться!
Мені мріється
На всю фантазію,
На всі здібності,
На всю цікавість,
Щоб повірили!
Я бажав би
На все серце,
На всі емоції,
На всі нерви,
Щоб насправді!
30.01.2024
ДИСБАЛАНС
Зриває настрій;
Б’є на всі боки;
Перекриває,
Нищить кровотоки;
Схиляє діяти
Не так, як треба,
Коли здається,
Що без потреби;
Збиває ритм,
Прискорює дихання;
Робить на тихій гладі
Вихори;
Кидає виклик
Смакам і розуму;
Не дає шансів
Довгим роздумам;
Він створює хаос
Детермінований;
Навіює ерос
Незбалансований;
Зв’язки порушує,
Нові утворює;
Старе руйнує,
Дилеми створює;
Нікому не дає
Останніх шансів! –
Такі нестійкі
Дисбаланси!
31.01.2024
ЛЮБОВ, ЛЮБОВ
Любов, любов,
Що ти робиш з людьми?
Чому не даєш
Мені спати спокійно?
Навіщо малюєш
Ці щемливі сни?
Чому не дозволиш
Дихати вільно?
Любов, любов,
Чом до мене прийшла?
Чи це покарання
За минулі помилки?
Чому не сказала
Що в серце зайшла?
Чому налилися
На скронях прожилки?
Якщо вже прийшла
То чому тоді сам?
На вушко чому
Вітерець не шепоче?
Чому не занурюють
В п’янкий дурман
Ці дуже вродливі
І сяючі очі?
Любов, любов,
Що мені це дає?
Лише звук відлуння
І шелест щоранку.
Чому не спокутував
Слабкість свою?
Чому це волосся
Не будить щоранку?
Любов, любов,
Як тебе зрозуміти,
Якщо ріже нутро
Цей оманливий спалах?
Скажи, що я маю
Для тебе зробити?
Бо хочу багато -
Отримую мало.
01.02.2024
ЧИМ?
Чим ти так заклопотана,
Що не бачиш світу навколо?
Чи воно настільки важливе,
Що не можеш вирватись з кола?
Що вагоме насправді робила,
Що немає часу на себе?
Чи природну красу розкрити
Ти не хочеш, не бачиш потреби?
Світ давно вже змінився,
Став слабким і жорстоким!
Подивись навкруги, озирнися
Не панує вже внутрішній спокій!
Він існує лише завдяки,
Тим, кого ти в проблемах не бачиш.
Чим же так заклопотана, мила,
Що навколишнє не відзначиш?
01.02.2024
ЩЕ МОЖУ
Я ще існую,
Я ще дихаю.
Я ще можу кохати
Зі схлипами.
Ще можу хворіти,
Якщо тяжко.
Ще здатен підняти
Щось важке.
Ще можу цікавитись
Неймовірним.
Ще подобається з медом
Чай імбирний!
Ще шукаю у житті
Сенси.
Ще складаю на майбутнє
Пенси.
Ще мрію, фантазую,
Як у казці!
Ще можу й подарую
Серця частку!
02.02.2024
БЕЗ РАДОСТІ
Без тебе нецікаво жити:
Буденно все, одноманітно,
Немає радості в очах,
Не відчуваю колір в снах.
Усе просте і повсякденне -
Нема захоплення для мене.
Нуль - одиниця, нуль – один -
Цей код лунає серед стін.
Відображає цифри, рухи -
Не пісню, музику чи звуки!
Нема просвітлення чи блиску -
Ми ніби роботи за списком!
Де тіло, відчуття, де пристрасть?
Все гарне з холодом на присмак!
Немає жаги і кохання!
Де божевілля і бажання?
Це імітація життя:
Без болю, щастя, співчуття,
Немає сліз твоїх, істерик -
Це лише цифри на папері.
Немає губ і рук гарячих -
Це лише символи й задачі,
Які розгадувати нудно.
Все проминає повселюдно!
Мені без тебе нецікаво!
Де твоє серце заблукало?
04.02.2024
Я ЗАБУДУ
Забуваю, яка ти вродлива,
Як твій голос хвилює повітря.
Я забув навіть те, що несила!
Про що мріяв – зноситься вітром.
Поступово, про все, що просила,
Що промовчала, чи не сказала.
Ти давно вже забути хотіла,
Те, про що говорити не стала.
Я забуду, якщо ти благаєш,
Твої очі, повні кохання,
Твій схвильований голос і погляд,
Який сприйняв, як справжнє зізнання!
Якщо намірів більше не маєш
І тягар моє хвилювання,
Я забуду про все, що бажаєш,
Щоб прискорити розставання!
Я забуду усе, як ти скажеш,
Своє серце, що рветься щосили!
Я забуду мовчання й образи,
Якщо це тебе зробить щасливою!
05.02.2024
ВІДЛУННЯ
Хочеться сказати
Віршами,
Хочеться пройтися
Поспіхом.
Як би не ставало
Гірше мені,
Все перетерплю
Із посміхом.
Як не намагайся
Вивести
З рівноваги
Чи гармонії,
Я перефарбую
В стилі все
Власними відтінками іронії!
Хочеться послухати
Музику,
А не сторонні сварки
З криками;
Хочеться відчувати
Звуками,
А не від твого болю
Смикатись!
Як не силкувайся
Знехтувати,
Подолаю все упертістю!
Як не прикривайся
Спокоєм,
Пересилю все відвертістю!
Хіба щось можливо
Протиставити
Справжніми почуттями
Та намірам?
Не лякай емоції
Забавами -
Все одно
Всю правду знаю я!
Не засолюй
Серце сльозами -
Я вже звик
До тиші повної.
Насолоджуюсь очима
Твоїми -
В них відлуння
Пристрасті любовної!
09.02.2024
ХІБА
Не треба боятися
Власної пристрасті!
Це ж твої почуття -
Не навіяні звідкись!
Чому б не сказати
Про них відверто,
Якщо без цього
Кохання мертве!?
Якщо відмовить,
Не зрозуміє -
Ти будеш знати,
Що марні мрії!
Ти перевіриш,
Чи правду каже!
А може просто
Тримав образу?
Найкращій спосіб -
Поговорити.
Не має сенсу
Мовчазно жити.
Ти маєш знати
Все однозначно.
Та пережити
Складна задача!
Найголовніше
Зібратись силами!
Хіба по-справжньому
Ти не любила?
10.02.2024
ЗАПІЗНИВСЯ
Я запізнився
На багато років -
Не зміг зустріти
Тебе раніше!
Я запізнився
На тисячі кроків,
Які б зробили мене
Сильнішим!
Я завинив,
Що був незрячим -
Красу у часі не зміг
Розгледіти!
Пробач мені,
За те, що сплячій,
Якби ж то серце
Змогло попередити!
Сьогодні ми
Нарешті зустрілись!
Твої очі вродливі
Час зупинили!
Якби коханням
Мої губи напились,
Можливо відстань
Була б не важливою!?
11.02.2024
НЕ ВАРТО БАЧИТИСЬ
Нам не варто більше бачитись -
Я не радую твої очі!
Не забуду блиск цей ніколи -
Їх краса багато що значить!
Я ще буду мріяти довго
Про тепло, яке не судилося.
Сумувати закутавшись в ковдру,
Прокидатися посеред ночі!
Як не втратити те, що наснилося,
Бо краса відібрала мову?
Нам не варто більше бачитись -
Від кохання серце розбилося!
13.02.2024
МРІЯ ЗАКОХАНОЇ
Мені не потрібна ввічливість -
Мені потрібна пристрасть!
Я не мрію про вічність -
Насолоджуюсь миттю!
Мені потрібно, щоб серце,
Від бажання сяяло!
Я не хочу, щоб тліло,
Краще, щоби палало!
Мені потрібно на стільки,
Наскільки вистачить сили!
Нехай буде не стрімко,
Але й щоб захопило!
Краще щоб аж понесло -
Не давало вдихнути!
Щоб скоріше із весною,
Зиму цю промайнути!
Нехай буде сміливо,
Нехай навіть засудять!
Щоб сльозою не змило,
Холод щоб не застудив!
Щоб захопливий погляд,
Серед всіх виділяв!
Щоб із крові і плоті
І щоб вічно кохав!
14.02.2024